Вечір пам'яті Михайла Сороки
Інколи, спостерігаючи, як біснуються феесбешно проплачені та наші салоїдно-хатні (з любові до "мистецтва") москалі, кацапи, яничари та інша дрібнокаліберна публіка, я розумію, чого вони так чинять. І навіть отримую задоволення від цього. Чому? Бо вони розуміють, що за жодних умов не здолають нас, Українців. Не переможуть. Не нагнуть. Їх дико бісить, що серед нас було, є і буде чимало Людей з великої літери. Людей героїчних і патріотичних. Непродажних. Людей справи, честі та обов'язку, з яких хочеться брати приклад. І я стараюся згадувати про таких Людей у свої дописах.
Михайла Сороки вже давно немає на цьому боці світу. Але водночас він і є. Бо хто хоч побіжно переглянув його біографію, обов'язково замислиться над собою і над світом. Із 60-ти відведених Богом років ця Людина 35 відсиділа у в'язниці. І не за знімання шапок у перехожих, як дехто. А за активну діяльність у національно-визвольному русі – спочатку проти польської, згодом – проти радянської окупації. Він був справжнім бандерівцем і таким залишився для всіх, хто його знав. Про нього шестидесятники говорять як про Людину-легенду.
Ось слова колишнього політв'язня Анатолія Радигіна про Михайла Сороку: "Ця людина жила й відійшла з життя мужньо, як лицар, спокійно, як учений, світло, як святий, достойно, як державний діяч. Він міг би прикрасити будь-яку державу і заснувати будь-яку державність".
Я, зрозуміло, не знав Михайла Сороку. Але вірю нашим духовним авторитетам – шестидесятникам, бо вони теж Люди дії і високої жертовності. І тому в неділю, 27 березня 2011 р. о 18.00. прийду на вечір пам'яті, який відбудеться у Центрі Національного Відродження (м. Київ, вул. Ярославів вал, 9), щоб також спом'янути цього унікального чоловіка, ще раз відчути дух справжньої боротьби.
На вечорі обіцяли бути і наші відомі музики – неповторний Тарас Компаніченко, потужний Олег Сухарєв та ліричний Данило Мельник. Також очікується демонстрація документального фільму про Михайла Сороку "Людина волі".
Не знаю, чи маю право запрошувати на подію і вас, шановні друзі, але, як на мене, принаймні, молодь мала б туди прийти – хоча б трохи відчути, якою має бути кожна сучасна людина.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
