Прощай, "Воля-кабель"! Прощайте, шахраї!
Коли при владі опиняються люди, які ще вчора жили по "панаятім", чекати, що і в державному управлінні буде по-іншому годі. "Развєді лоха" – одно з ключових "панятій". Але з державою все зрозуміло, хіба хтось чекав чогось іншого? Але коли так починають діяти у бізнесі, більше того, пов'язаному з наданням послуг населенню, це вже проблема значно серйозніша.
Уявіть собі, що ви постійно купуєте у крамниці, до прикладу, картоплю – по три кілограми на тиждень. Купуєте вже багато часу, за визначеною ціною. І от одного разу, коли ви стоїте на касі з черговою порцією продукту, продавець вам каже: "Я не можу вам продати цю картоплю, бо картопля, яку ви купили минулого тижня, коштує зараз вже не 5, а десять гривень. Тому, поки ви не доплатите за минулотижневу картоплю, цю ми вам не дамо. Ну, хіба оцю одну підгнилу картоплинку беріть, щоб з голоду не вмерти!"
Уявили такий абсурд? Що має зробити нормальна людина? Правильно, повернутися і піти до іншої крамниці, а в цю більше ніколи не заходити. Та й не може такого бути у крамниці, народ зараз від інших соціальних "реформ" збуджений, ще й вікна побити може. І крамницю спалити може. Але загалом у сфері надання послуг таке цілком можливо. Не вірите? Ось типовий приклад.
Співпрацю з провайдером "Воля-кабель" я розпочав 22 березня 2007 року, уклавши відповідну угоду. До певного часу все було майже гаразд, за винятком того, що розрекламовані послуги надавалися не завжди якісно. Але ми й не до такого звикли.
І от понад рік тому, "Воля" запропонувала пакет, згідно з яким я, проплачуючи щомісячно 80 грн, можу скачувати фільми з ресурсів, які належать до мережі "Дата-центр Воля" і, згідно з угодою, не тарифікуються. Все так і було, аж поки 19 березня раптом щось не сталося, незрозуміле для мене.
Вранці я виявив, що Інтернету немає. Почав з'ясовувати, що сталося. Мені повідомили, що учора я використав свій трафік і перевикористав його на цілих 125 грн. Оскільки, я не скачував фільмів ані більше, ніж раніше, ні менше, мене це здивувало. Пояснень було багато, жодного конкретного, якесь белькотіння про те, що трафіки можуть частково тарифікуватися, і про це десь є написано на сайті (я так і не знайшов цього), що, перш ніж качати фільм, мав десь перевірити, чи тарифікується він чи ні (а навіщо – у мене ж в умовах тарифу вже вказано – не тарифікується) і таке інше.
Словом, у мене склалося враження, що справи у хваленої "Волі" пішли на спад, і таким от нечесним чином вона вирішила поправити свої фінансові питання. Здогад підтвердився, коли поблукав по різних інтернет-форумах – побачив там цілу хвилю обурених відгуків щодо такої самої проблеми.
Вибачте, але це має назву – шахрайство. Але я не бажаю бути лохом! І справа не в сумі – вона справді невелика (хоча – це місячна плата за харчування дитини в садочку), а у ставленні до людей. Тому я хочу звернутися до всіх, хто потрапив у схожу халепу – НЕ ПЛАТІТЬ І ПРИПИНЯЙТЕ СПІВПРАЦЮ з нечистоплотними провайдерами!
Мені відомі випадки, коли вони прагнуть тиснути на громадян, вимагаючи сплати нібито боргу і навіть погрожують колекторами – подавайте заяву до прокуратури. Одразу ж відклеяться.
А провайдерів зараз чимало, слава Богу, закони конкуренції беруть своє. Особисто я перейшов на "Тріолан", їх мережа була в моєму під'їзді. Наразі претензій не маю.
І останнє. Коли ви телефонуєте на контактний номер "Волі-кабель", складається враження, що потрапили у Рязань. "Будєт лі вам удобно, єслі я буду гаваріть на русском?" – почуєте ви зі слухавки, причому, не залежно від того, якою мовою ви звернулися. Особисто мене таке запитання обурює. Та і якось не за Конституцією це.
Але чого я вимагаю від шахрайської "шайкі-лєйкі"?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
