Одеса. Справжнє Свято Героїв.

Чим більше прагнуть тиснути на все українське наші нинішні псевдо-керівники, тим сильнішою є протидія. Все частіше в різних середовищах чуємо думку про те, що, вочевидь, українцям потрібні були такі виклики, щоб вони знову об'єдналися. Але сьогодні я не про це хочу розповісти.

Давно я не отримував такого могутнього емоційного заряду, який дістав учора в Одесі – під час відзначення Дня Героїв. На очі наверталися сльози, коли діти й підлітки говорили про речі, начебто усім відомі, але водночас новонароджені. Діти ще не вміють лукавити, дводушити і викручуватися. Вони говорять і співають те, що відчувають. Вони виконують вправи зі зброєю, і їхні погляди стають твердими і гострими. Виходить дівчинка і розповідає про свого дідуся – вояка УПА, її голос тремтить, і це хвилювання охоплює слухачів. І всі розуміють -тут живе Україна – саме та, яку люблять добрі люди і зневажають зайди, перекинчики, заброди та інші янучари.

Важко описати все, що довелося побачити і відчути. Але вийшов я звідти окрилений і ще раз переконаний – ми таки сильна, світла і нескорена нація!





"Ідея провести Свято Героїв належить викладачу Одеського юридичного ліцею Олександрові Навроцькому. Він та його дружина Тетяна – двигуни всього хорошого та потрібного, що відбувається не лише в ліцеї, а і в Одесі загалом, – прокоментувала подію член правління Українського клубу Одеси, який, власне, і виступив організатором дійства, Зоя Казанжи. – Свято Героїв у Західній Україні святкується вже 60 років, а в нашому місті такої традиції не було. То чому б її не започаткувати?"Чудовою знахідкою, як на мене став фінальний акорд свята – усім присутнім запропонували написати на стилізованій карті Одеської області своїх героїв. І нічого, що поруч зі Стусом тв Бандерою опинився Кожедуб – врешті, хто заперечить, що він українець чи герой? Потрапив би він не до радянської армії, а до повстанської – хіба там був би він боягузом?

Отже, організатори звернулися до решти областей України і запропонували так само розписати силуети своїх областей іменами героїв, а згодом зшити всі фрагменти в єдину мапу України. І таким чином начхати на голови усім горе-політикам, які працюють не на об'єднання, а на розкол країни. Бо ми народ, а не бидло, ви не забули цього, панове?



На фото (згори донизу): 1. Дітки-козачата. 2. Подружжжя Навроцьких. 3. Молоді бійці. 4. Почесний гість свята Вахтанг Кіпіані.

Більше фотографій тут:

http://www.facebook.com/zoyakazanzhy#!/photo.php?fbid=1904370810115&set=a.1904359449831.2104594.1267102550&type=1&theater

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.