Моє найсвіжіше інтерв'ю

Мені подобаються різнопланові запитання. Тому ця розмова – з кореспондентом запорізького інтернет-ресурсу "Ізвєстія" Юлією Лишенко вийшла не надто довгою, але доволі змістовною. Хто бажає, може прочитати))))

Кореспондент: Ні для кого не секрет, що Ви – затятий патріот і активний громадський діяч. Ви все ще сподіваєтеся "вибороти" Україну?

Сергій Пантюк: Що значить – сподіваюся вибороти? Україна була, є і завжди буде, це поняття духовне. Те, що переживаємо зараз – Господній урок для всіх. Бо кожен з нас однаково винен у тому, шо ми не живемо в зовсім інакшій країні. Ми не зуміли побороти в собі рецидив азійства, чекаючи, що посажений нами ж на престол новий царь-батюшка все вирішить за нас. Ми до хрипоти кричали "Ющенко – так!" і "Бандитам – тюрми!", а треба було кричати "Дайош нову країну, новий устрій, нову Конституцію!" А вся ця теперішня шушваль – лише прощальна відрижка совка, в якої попереду є два шляхи: або повністю стати на європейські рейки, або потрапити під гільйотину історії. Другий – більш імовірний.

Кореспондент: Якою бачиться Україна за двадцять років?

Сергій Пантюк: Нормальною, переважно аграрною, хоча й на великий відсоток промисловою. В міру глобалізованою, в міру – націоналістичною. Устрій бачу у вигляді піраміди, на вершині якої стоїть Людина, Особистість. Це пріоритет. Трохи нижче – родина, ще нижче – спільнота, ще нижче – конгломерат спільнот, об'єднаних спільними інтересами, або громада. Кожен чиновник – менеджер, найнятий цією громадою на визначений термін, кожен шериф, префект і суддя – теж. Адже сьогодні будь-яка громада здатна утримувати служителя культу, а нерідко й кількох, але чому вона не здатна утримати вчителя чи тих же ладоохоронців? Чому ці люди є упослідженими державою і змушені жити на дрібні подачки і трішки більші хабарі? Отже, місце держави в майбутній Україні – найнижче – вона має стати підвалиною громадянського суспільства, а не паразитарною надбудовою.

Повністю інтерв'ю можна прочитати за таким посиланням: http://izvestiya.in.ua/interviu/serg-y-pantiuk-ne-shkoduyte-groshey-na-knizhku-bo-chitati-tse-bagat-ti-a-duchovno-bagatiy-zavzhdi-vischiy-za-prosto-bagatogo.html

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.