Зустрінемось на станції Левка Грубого)))
Сьогодні довгенько довелося у метро поїздити. Чи то – на метрі, як передбачає оновлений правопис. Більшість людей отакий метро-час читанням заповнює. Я ж бо книжки з собою не взяв, реклами розглядати не люблю, а оскільки саме на рівні очей вигравала кольорами схема нашого метрополітену, переглядав її сюди-туди і думав...
Гарні назви наших станцій, казав я собі, поетичні, як от "Вирлиця", у більшості своїй історичним топонімам відповідають. Хіба що "Дружби народів" вухо ріже, але не дружбою, і не народами, а саме тим імперсько-совковим душком, яким наповнили такий позитивний вислів московські окупанти. А ще "Арсенальна", скаже хтось, адже "повстання на заводі "Арсенал" – теж їхній міф і символ. Не знаю. Як на мене, тут головне не подія, а результат: все ж таки отим псевдо-робітникам "арсенальцям" українські вояки тоді добряче чуби надерли, аби ворогам чобіт не лизали. Та й сам завод уже давненько у Бозі спочив, тепер лише з мистецькими подіями асоціюється. Отакий старий міх, лише нового вина влити треба...
Але я про інше, до серця ближче. Є в нас дві станції, пов'язані з іменами письменників. З Тарасом Григоровичем все зрозуміло, було б дивно, якби його проігнорували. А от Лєв Толстой... Чому лише він єдиний зі світових класиків має власну станцію у столиці України? Чому не Чарльз Діккенс чи Ромен Ролан? Не Шарль де Костер чи Оноре де Бальзак? Врешті, не Гоголь і не Достоєвський? Про рідних Сковороду, Франка й Лесю взагалі промовчу – їм кому вуличку, кому бульвар виділили на душу населення, та й годі з вас!
А перевагу має лише "зєрькало руской рєвалюції", як назвав Лева Толстоя "творєц руской рєвалюції" Лєнін. Він був непоганим хлопцем, цей Лев – не лише першорядним письменником, а й великим прихильником ненасильницького спротиву і вегетаріанства. І перед "руской церковью" особливі заслуги мав – аж на цілу анафему. Тобто, з нашим Мазепою в одній обоймі опинився. Так і чую, як піп гундявить: "Богопротівния ізмєннікі істінной вєри Іван Мазєпа і Лєв Талстой!" Не знаю, чи "прилучили" його назад до лона "гіпер-канонічеської церкви", не здивуюся, якщо ні. Але це, мабуть, і весь його внесок в розбудову нашої держави. Хіба не досить великої площі у центрі? Треба ще й станцією метро вшановувати?
Люди, зрозуміло, на такі речі з гумором дивляться. Тому часто можна почути щось на кшталт: "То де зустрінемось?" "На станції Левка Грубого!" Отак українізують класика, а чому б ні? Бо Левко Грубий – хтось близький і зрозумілий, а Лєвом Толстоєм учителька в школі діставала...
До речі, коли на початку 20-х років ХХ ст. московські зайди перейменували Хрещатик на вулицю Воровського, люди почали звати її Злодіївкою. Довелось Хрещатикові повертати історичну назву, бо сміх – таки найгрізніша зброя! Хоча Злодіївка в нас у місті й досі є – позаду Національного цирку вгору тягнеться. Доколє?
Висновок простий – у київське метро треба пустити побільше великих письменників. Є ж чимало нейтральних назв станцій – Житомирська, Дніпро (теж неабиякий шедевр креативу!), Лівобережна, Чернігівська, Лісова, Бориспільська... Роздати ці станції згаданим вище класикам – і значно культурнішим виглядатиме Київ на тлі Європи.
Тільки для Мінської можна виняток зробити – додати "ім. Бацькі Лукашенкі" Він бо особливо письменників пошановує і є авторитетом для чинної влади!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.