Початок кінця яворівщини
VI з'їзд Національної спілки письменників України, який відбувався вчора і сьогодні в пансіонаті "Пуща-Озерна", так і не закінчився. Прийнято рішення продовжити його через місяць. Але, оскільки мета цього з'їзду була – обрати нове керівництво, її досягнуто не повністю. Але голосування засвідчило – у Спілки є всі шанси оновитися і перетворитися з годівниці пана Яворівського і його невеличкої свити на справді творчу спілку, яка почала б дбати про кожного письменника, незалежно від його місця проживання.
Я й раніше бував, щоправда гостем, на спілчанських засіданнях. Можливо шановні читачі пам'ятають – вже був скандал, пов'язаний з публікацією в газеті "Україна молода" під назвою "Спілка Я-ВОРівка". Але тоді перемогло хамство і, вочевидь, зацікавлення частини спілчанської ради. Тих, хто вимагав правди, затюкали, а найактивнішу опозиціонерку – письменницю Галину Тарасюк виключили зі Спілки. Проте сьогодні ситуація, на щастя, переламалася у кращий бік. Представник письменницької "опозиції", нинішній голова Київської міської організації НСПУ Віктор Баранов переміг Яворівського, набравши 156 голосів проти 149. Для остаточної перемоги згідно зі Статутом не вистачило 3 голосів. Але тепер – це лише питання часу...
Хамство з боку пана Яворівського та його кишенькового фінансиста пана А.Крима (хоча не завжди збагнеш, хто з цієї парочки в кого у кишені) і цього разу мало місце. Вигуки на адресу залу на кшталт "Не верещіть, вас всеодно менше", персональні образи та звинувачення письменників, які вимагали правди про фінансові махінації з майном Спілки, постійне прагнення політизувати процес, звинувачення інакодумців у "купленні" владою тощо спрацювали. Але не так, як хотів Яворівський. Мені говорили представники однієї з делегацій: "Нас сюди везли і чітко інструктували: їдете голосувати за Яворівського! І коли ми побачили весь цей цирк, зрозуміли – ми за нього вже ніколи не проголосуємо!"
Усі знають, що пан Яворівський відбув два терміни і не мав права балотуватися на третій. Фраза "Новий Кучма" витала у повітрі. Було три пропозиції, одна з яких – від загалом непублічного Василя Герасим'юка, про голосування щодо заборони ігнорування Статуту, але головуючі "не почули" їх, і навіть руками найнятих невідомо для чого охоронців прагнули перешкодити виступити Василеві Портяку. Тричі пан Яворівський повторював "Я можу хоч зараз зняти свою кандидатуру", але після вигуків "То знімай!" хитро "з'їжджав" з теми. Словом, фарисейство повне.
Чому ж так тримається письменнико-депутат Яворівський за посаду голови Спілки? Адже це – не єдине джерело його прибутків, наскільки мені відомо. Певне, проблема в іншому – Спілкою можна замилювати очі своїм політичним покровителям, за Спілку можна виторгувати собі місце у списку на наступних виборах. Але до чого тут ми – майже 2000 письменників, які прагнуть творити Літературу? А більше половини цих людей – пенсіонери та соціально незахищені громадяни, які ледь животіють. Чому б ними не поманіпулювати – одним щось разово підкинути, іншим пообіцяти і, витративши дрібничку, продовжувати загрібати мільйони?
Ще раз прошу, шановні побратими, хто мене чує – не ведіться на подачки та солодкі слова. Це принизливо. Не вірте тим, хто бреше багато років поспіль, від слова "халва" у роті солодко не стає. Це незаперечний факт.
А зміни обов'язково будуть. Бо має перемогти здоровий глузд і щире бажання допомогти собі ж. Громадою. Спільнотою. Плечем до плеча.
Сьогодні я переконався – ми на це здатні...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
