Сергій Пантюк Український письменник

Вічная пам'ять Вам, Учителю!

17 лютого 2012, 23:41

В житті кожного є люди, які нікуди не зникають. Просто не можуть зникнути. Вони є завжди. Були, є і будуть. Інакше – існування втрачає чимало свого сенсу. Втрачає щось головне і неймовірно важливе. Але про це краще не думати. Бо дуже болить.

Сьогодні увечері поет Іван Прокоф'єв повідомив, що за межу відійшов Полікарп Іванович Свідер. Наш Викладач. Професор. Академік. Хто навчався у Кам'янець-Подільському педагогічному інституті-університеті на філфаці, його знає. І ніколи не забуде. Бо таких людей на цьому боці світу – одиниці. Ми любили його щиро і, знаючи, що він ніколи не "відмічає", ходили на всі його пари. З ним можна було пошепотітися на перерві, бо лише він дозволяв собі звертатися до жовторотих студіків так: "Старий, знаєш...". Це тепер дивно згадувати, але ми носили в конспектах його фотографії – неймовірно шляхетного чоловіка з пронизливим поглядом і сивим, трохи неслухняним волоссям. Не можу згадати, де ми їх брали, він же не був актором чи членом політбюро. Але так було. І в нього закохувалися студентки – безнадійно і недосяжно.

Ми по-доброму кпили з його звички говорити про себе у третій особі. "От липа цвіте, а у Свідера серце болить. Бо якийсь ґевалисько виліз на дерево і ламає цвіт цілими гілляками. От Свідер і каже: "Навіщо ж ти деревину калічиш?" А він? Іди, каже, бо зараз злізу і тебе покалічу!" Але це вже не наші кпини, так справді говорив Полікарп Іванович, а ми, нарвані першокурсники, просили описати того "ґевалиська", щоб ми його виловили і дали добрячої хлости. Але на це наш Свідер лише поблажливо усміхався.

У нього ніколи не було конспектів, принаймні, ми їх не бачили. Але ми писали за ним цілі великі цитати і потім звіряли з оригіналом. Хотілося знайти неточності. Це була гра, яку ми не вигравали. Іноді він розповідав про те, як втратив на війні руку. Іноді – як загинув його бойовий побратим Кузьма...

Я писав у нього курсову за творчістю Василя Симоненка. Зрозуміло, що "нахомутав" ідеологічно – тоді інформації було більше у самвидаві, ніж в офіціозі. І що сказав Свідер? "Старий, я ставлю тобі "відмінно", а роботу заберу, щоб, хтось ще, не дай Боже, її не прочитав!"

У романі "Сім днів і вузол смерті" я списав з нього геть упізнаваного персонажа – професора Івана Полікарповича Свериду. Це не була копія, просто окремі моменти життя, за якими легко вгадувалася решта... Він прочитав і запросив мене на свій ювілей. Чому, чому я не знайшов тоді часу, щоб поїхати?!!

Боже, Боже! Кам'янецький філфак. Ось вони стоять у пам'яті, як живі – Михайло Федорович Станівський, Феодосій Якович Середа, Борис Васильович Хричиков, Петро Єфремович (для нас – Морфемович) Ткачук, Танасій Іванович Колотило... А від сьогодні – і Полікарп Іванович Свідер... 5 квітня йому виповнилося б 89. Він міг би ще довго бігати – його всі пам'ятають переважно в русі...

Вічная пам'ять тобі, Учителю!!!

powered by lun.ua
Коментарі — 11
Giperbola _ 19.02.2012 19:33
IP: 188.190.35.---
Вічна пам'ять Полікарпу Івановичу! Мені пощастило бути його студенткою. Було це минулого року. Пари проходили у верхньому читальному залі. Коли розпочалось заняття, до нас підійшов Полікарп Іванович. Це був охайний, сором'язливий, з усмішкою на обличчі, сивий чоловік. Знайомство з нами розпочав із жарту. Нехай дещо трохи він і забував, але своїм одногрупницям я усім бажала у такі роки мати моральну і фізичну форму, як у Полікарпа Івановича Свідера... Нехай земля йому буде пером... Усі ми колись зустрінемося іще раз...Там...
papulja _ 19.02.2012 19:13
IP: 176.8.96.---
Ніколи не задумуєшся, що за люди тебе оточують! У кожного свій світ, свої думки і плани. І кожен намагається зробити щось корисне для себе. Полікарп Іванович був людиною, котра спочатку робила для інших, а потім думала про себе. Талановитий педагог, літератор, оратор, вчитель, науковець, людина колосальних здібностей та непересічного таланту. У пам'яті залишаються Ваші слова: "Дозвольте мені молоду пару слів сказати!" Саме молодим (в душі), енергійним, дотепним і розумним чоловіком Вас пам'ятатимуть.
Вічна пам'ять.
Tetiana Urbanist _ 18.02.2012 23:00
IP: 93.73.20.---
Вічна мам"ять!
Валерій Плюта _ 18.02.2012 14:01
IP: 176.8.192.---
Царство Небесне!
Volodymyr Lobashev _ 18.02.2012 11:36
IP: 95.132.236.---
Вічна пам'ять мужній, скромній, порядній Людині, Великому Учителю Полікарпу Івановичу Свідеру!
бабуня _ 18.02.2012 08:36
IP: 91.215.71.---
Щиро співчуваю... Мати таких Учителів – велике щастя. Господь з великої ласки дав нашому народові їх багато, ми, колишні студенти Ніжинського педу, з любов"ю, гордістю і глибокою печаллю згадуємо тих, хто уже за межею: Григорія Герасимовича Аврахова, Лесю Йосипівну Коцюбу – і бажаємо ще довго топтати ряст Дмитрові Сергійовичу Наливайку, Володимирові Павловичу Крутивусу... Вони – наші Вчителі – піднімали нас до висот духу своїм інтелектом, любов"ю до України і до нас...
ULAS _ 18.02.2012 00:47
IP: 195.43.146.---
щиро співчуваю... тяжко втрачати справжніх Учителів
korova _ 18.02.2012 00:19
IP: 109.201.232.---
п.Сергію, співчуваю Вам...ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ!!!
nibiru _ 18.02.2012 00:13
IP: 95.133.58.---
Єдиний пам"ятник учителю спорудив Олександр Македонський – Арістотелю зі словами: "батьки народивши мене здійняли менез неба і опустили на землю, а учитель підняв мене із землі до неба". Про роль учителя в житті дитини читайте http://www.lalak.org.ua БАЧИТИ РАНОК ПЕРЕД СХОДОМ СОНЦЯ і тамже (в продовженні) ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ВИХОВАНЄ і НАУКА.
Олександр Михельсон _ 18.02.2012 00:01
IP: 95.133.60.---
Вам пощастило з учителями. Не те щоб мені – ні... Але не так.

Тримайтеся.
Young liberal _ 17.02.2012 23:58
IP: 92.112.160.---
И Дарина...
Уряд реформ399 Зеленський8 Донбас7 Aтака Путіна1205 Корупція1313
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter