Вчителеві у Вічність

Цими днями виповниться 40 днів, як відійшов у пам'ять наш викладач Полікарп Іванович Свідер. І цей невеликий вірш – замість пом'яної чарки:

Народження озимини

Пам'яті П.І.Свідера

Кажу собі так: це нащадки зерна.

Займати їх зась, бо і так гонорові!

У слові моєму вмирає зима,

Стікаючи правдою чистої крові.

Обдихує мрякою сонячний пес

Брунатну стежину й проталину сіру.

І мною земля дістає до небес,

Зелено здираючи втомлену шкіру.

Лелече мереживо вмовчаних фраз

На обрії в коло магічне вплелося:

Аби не зростали хрести замість нас,

А тільки – колосся...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.