Україна у вогні: що робити? Від революції свідомості до революційних дій

Це не я такий заголовок придумав, а автор статті, яку рекомендую прочитати усім, кому не байдужа доля України. Це Олег Соломченко, молодий політик з міста Косів, що на Івано-Франківщині. Олег – людина гострої і продуктивної думки, він створив хороший персональний інтернет-ресурс, завдяки якому прагне бути почутим. Я щиро хочу допомогти Олегові стосовно цього. Бо немає провінції територіальної, є провінція розуму і духу. Але така хутчій стосується нашої влади, а не українських громадян, які хоч і мешкають далеко від столиці, переймаються теперішнім і майбутніх кожної людини.

"Сьогодні влада організована і небезпечна. Вона починає нову хвилю самогубного популізму, роздаючи "вітькіні тисячі", обіцяючи захмарне майбутнє, які призводять до розбитого корита. Немає сумнівів, що мільйони нещасних пенсіонерів і бюджетників купляться на цю вудку, а далі з ними буде те, що через два тижні відбудеться з нашим кабанчиком. Зараз його посилено годують, плекають. Підозрюю, що теща його навіть за вушком чеше. По очах кабанчика видно, що він відчуває щиру подяку за турботу, але через два тижні його заріжуть.

У більшості українців в силу ряду причин – багато проблем і коротка пам'ять. Вони живуть в таких жахливих умовах, що бачать "вітькіну" тисячу, але не ціну, яку за них доведеться заплатити потім. Починаючи з 2004 року, наша політика являє собою нескінченний популізм, який постійно збільшує ціну перемоги, злетіла до немислимих висот, після укладення Тимошенко. Сьогодні втратити владу означає загрозу втратити все, в тому числі, і життя. Тому влада кине десятки мільярдів гривень найбіднішим і нещасним, щоб завтра забрати у них сотні мільярдів. Це – дань. Одна зі змінних в політичній задачі, яку потрібно враховувати при захисті наших інтересів.

Коли я говорю наших, то говорю про ті кілька мільйонів чоловік, які відчувають в яку прірву сьогодні котиться країна. Ключова проблема цих людей – їх неорганізованість. Їх багато, але вони кожен сам по собі. Поки вони будуть битися за свій маленький індивідуальний інтерес, їх можна легко розтоптати. Це показали всі протестні виступи 2010-2011 років, коли влада легко перегравали підприємців, афганців, чорнобильців і Бог знає кого, хто намагався захистити свій інтерес. Вони програли свої битви тому, що не намагалися залучити на свою сторону інші соціальні групи з їхніми інтересами".

Всю статтю Олега Соломченка та інші цікаві матеріали можна прочитати тут:

http://solomchenko.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=154:2012-03-26-18-15-30&catid=1:2011-11-28-14-37-13