Чи посадять Юлю?

З цим питанням до мене щодня звертаються десятки людей, знайомих, і не дуже, перестріваючи на вулиці. Коли розмова затягується, самі собі відповідають: "Напевно, дадуть умовно, щоб на вибори не пустити".

У будь-якому цивілізованому суспільстві рішення суду чекають для того, щоб зрозуміти: винна людина, чи ні. В Україні, коли триває політичний процес, справедливість відходить на задній план. Питання вини виноситься за дужки. Адже усі усвідомлюють: цей фактор матиме мінімальний вплив на рішення суду. Особливо, коли цей суд – Печерський.

Я не адвокат, але мені досить часто доводилось бувати на засіданнях Печерського суду. У судовій справі щодо мене – за перешкоджання ратифікації Харківських угод, чи захищаючи новітніх політв'язнів. Справедливості там не було.

Особливо запам'ятався суд над активістом "податкового Майдану" Сергієм Костаковим. Його сім місяців тримали в СІЗО, за нібито пошкодження автомобіля під час руху колони протестувальників від Майдану Незалежності до Адміністрації Президента. На суд нас прийшло п'ять депутатів, з собою ми принесли заяви про взяття на поруки від ще десятьох депутатів Верховної Ради. Адвокати подали клопотання про зміну запобіжного заходу, бо Сергія вдома чекала неповнолітня донечка та батьки-пенсіонери, які потребують його опіки. Потерпіла сторона (вдумайтесь!) теж підтримала клопотання, і навіть представник обвинувачення (!!!) не заперечив. Але доблесна суддя Печерського суду, не зважаючи на це все, і на те, що не було жодних фактів вини Сергія, прийняла рішення залишити його за ґратами. Аж через декілька місяців його звільнили під розписку про невиїзд. Тому я не вірю Печерському суду. І я переконаний – це позиція більшості громадян. Бо цей суд однаково вірнопіддано прислуговував кожній владі, незалежно від кольору. Йому не вірять ні на сході, ні на заході України. І яким би не був вердикт суду у справі Тимошенко – він не матиме суспільної легітимності. Одні будуть зловтішатись, мовляв, "ну як наші нагнули їхніх", інші будуть в розпачі, але ніхто не повірить у справедливість рішення.

Я був і залишаюсь критиком підписаних у Москві газових угод, але я не вірю, що Печерський суд, нинішня влада, здатні знайти істину в цьому питанні. Бо їхня ціль – не істина, а політична помста і політичний розрахунок. А їхні дії як завжди незграбні, і яскраво демонструють замовну суть цього процесу: груба сила в залі судових засідань, наймити під стінами Печерського суду...

А загальна суспільна увага, співчуття мільйонів українців і тотальна недовіра до судової системи свідчать про одне – влада цей процес вже програла, незалежно від того, яким буде вирок суду.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.