"Мінський тупик" потребує нових ідей
Минулого тижня Верховна Рада голосувала законопроект про пільги для абітурієнтів із ОРДЛО. Обговорення законопроекту проходило занадто емоційно, і навіть з елементами рукоприкладства, за версією однієї зі сторін. Потім ця дискусія перекинулася у соцмережі та кухонні майданчики.
Така ситуація щодо незначного порівняно з іншими донбаськими проблемами питання показала, що у групи А.Єрмака, яка вже рік відповідає за даний трек, до цього часу немає бачення і стратегії, що ми будемо робити з війною та реінтеграцією. Адже якби була чітка стратегія – питання, подібні до ЗНО, просто оцінювалися би на відповідність такій стратегії.
Ще до останнього часу від окремих відповідальних осіб звучали публічні заяви про можливість проведення місцевих виборів на непідконтрольних територіях у жовтні 2020 року. До цієї російської ідеї привязувалися якісь інші кроки, документи та формула Штайнмайєра. В рамках сценарію форсованої реінтеграції українська делегація наобіцяла зайвого у грудні 2019 в Парижі, і тепер російська сторона постійно нагадує про виконання паризьких домовленостей, ставить ультиматуми про конституційні зміни і особливий статус.
Проте, сценарій швидких виборів не був донесений до суспільства, і не мав підтримки у парламенті. Проблеми прощення бойовиків, реального контролю за кордоном і модальності виборів навіть не піднімалися у внутрішньоукраїнській дискусії. Тепер очевидно, що виборів у жовтні на непідконтрольних територіях не буде, і цей парламент не голосуватиме за політичні пункти мінських чи якихось інших угод. Розпускати парламент і сподіватися на зміну числа прихильників форсованої реінтеграції – можна, але без гарантії.
Сподівання на "прорив" за авторства Єрмака-Козака не виправдалися. Хвороба стала хронічною, і лікувати її повинні не хірурги, а психотерапевти, довго і з залученням всього суспільства до вироблення рішень. Показово, що під час обговорення законопроекту про спрощення вступу абітурієнтів до українських університетів не звучало посилань на затверджену стратегію чи позиції українських переговорників.
Нам потрібна цинічна реалістична стратегія із врахуванням нової ситуації після карантину і в очікуванні економічних проблем у всіх сторін конфлікту та оновлених інтересів посередників. Відсутність нових підходів Офісу посилює ризики повернення РФ до їхнього плану "Б" – з походом по воду на танках та продовженням анексії українських територій.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
