Російська пропаганда-2026: політики, мовні моделі та соцмережі як одна машина
Російська дезінформаційна машина у 2026 році виглядає інакше, ніж два-три роки тому. Раніше йшлося переважно про окремі фейки і маніпулятивні повідомлення, які можна було спростувати парою постів фактчекерів. Сьогодні ми маємо справу із системним просуванням стратегічних наративів, синхронізованих між офіційними заявами Кремля, російськими державними медіа, мережею проксі-ресурсів та інструментами штучного інтелекту. Це вже не інформаційний шум, а архітектура впливу, яка формує у різних аудиторій рамки сприйняття війни, переговорів і майбутнього Європи.
Перше і ключове завдання російської пропаганди у 2026 році – повернути ставлення до Росії як до нормальної країни. Без завершення війни і без жодних реальних кроків з боку Москви. Інструменти добре впізнавані: відновлення торгівлі енергоносіями, поетапне зняття санкцій, повернення культурних обмінів, участь російських спортсменів у міжнародних змаганнях. Кейс Венеційської бієнале 2026 року, повернення Анни Нетребко на провідні європейські сцени, спроби реабілітації Валерія Гергієва, фактичне обходження "нейтрального статусу" атлетів, маніпулятивне використання тимчасового зняття США санкцій на закупівлю російської нафти з танкерів – усе це складові однієї стратегії. Створюється враження, ніби нормалізація відносин з Росією є природним і неминучим процесом.
Друге. Паралельно з реабілітацією Росії триває цілеспрямована демонізація України. Європейську аудиторію лякають "українською загрозою": мовляв, мігранти забирають робочі місця, субсидії ЄС перетечуть до Києва коштом фермерів і регіонів, а "корумпована" Україна розмиє стандарти Євросоюзу. У країнах Балтії просувалася теза про нібито використання повітряного простору Латвії та Естонії для українських ударів по російських нафтопортах Усть-Луга і Приморськ. Мета – підірвати довіру до власних урядів і створити враження "втягування балтійських країн у війну". Окремою лінією йде підмінне поняття "в'язнів війни", покликане поступово розмити моральну рамку західної підтримки України.
Третє. Російська пропаганда не створює нових протиріч у європейських суспільствах – вона посилює наявні. Перед виборами в Угорщині, Болгарії та земельними виборами в Німеччині оператори впливу прицільно працювали на користь крайніх політичних сил. Один і той самий набір тез про ризик ядерної ескалації, втому від війни, економічні втрати від підтримки Києва пакується під різні аудиторії і охоплює одночасно "ліві антинатовські" та "праві антиглобалістські" сегменти.
Четверте. Робота на українську аудиторію має іншу мету – сформувати настрої поразки і дестабілізувати внутрішню ситуацію через систематичне протиставлення влади і суспільства. Сюди вписуються наративи про "продаж електроенергії за кордон, поки люди сидять без світла", про "зрив переговорів Президентом через зацікавленість у продовженні війни" і про "неможливість перемогти ядерну Росію". Усі ці кампанії синхронізовані з реальними подіями: атаками на енергетику, переговорними раундами, корупційними скандалами. Кремль чудово розуміє, що стійкість українського суспільства є ключовим оборонним активом, і саме його намагається підірвати.
Окремий технологічний пласт – масове використання генеративних моделей для виробництва дипфейків, перевантаження фактчекерської спільноти і цілеспрямоване забруднення навчальних даних великих мовних моделей. У 2026 році показують ефект операції Storm-1516, Matryoshka і мережу Pravda.
Що з цього випливає? Класичний підхід "моніторинг плюс спростування" вже не покриває реальної загрози. Потрібна системна робота на рівні рамок: спростовувати слід не лише конкретні цитати, а пояснювати аудиторії і партнерам, що теза "один поганий лідер заважає миру" або теза "Україна і Росія однаково проблемні" є не журналістикою, а інформаційною операцією з конкретними бенефіціарами. Рішення державного, дипломатичного і культурного рівня мають ухвалюватися з обов'язковим врахуванням ризику підіграти російським кампаніям. Україні бракує єдиного протоколу швидкого реагування на крос-платформні операції за участю західних медіа – потрібна злагоджена координація ЦПД РНБО, профільних центрів, фактчекерських ініціатив і закордонних партнерів. Необхідна постійна англомовна експертна присутність на тих платформах, які реально читає західна політична аудиторія, бо без неї російські рамки залишаються неоспорюваними саме там, де ухвалюються реальні рішення. І окреме стратегічне завдання – усунення українськомовних інформаційних пустот у відкритих веб-архівах та активне просування якісного україномовного контенту. Чим менше такого матеріалу потрапляє у Common Crawl і подібні корпуси, тим вища ймовірність, що мовні моделі за замовчуванням спиратимуться на російські джерела, відповідаючи українському користувачеві.
Аналітичний центр "Об'єднана Україна" підготував детальне дослідження з розбором 11 кейсів російських дезінформаційних кампаній 2025-2026 років, спрямованих на українську і західну аудиторії, а також технічним аналізом ресурсів, що використовують штучний інтелект для продукування дипфейків. Прочитати дослідження можна за посиланням.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
