Артилерія під Бахмутом

Тетяна Попова для "Хронік війни" записала інтерв'ю з артилеристами 80-ї ОДШБ. 

Відео версія інтерв'ю з артилеристами тут: 



Повна версія роботи з 80-ї ОДШБ в четвер в "Раді Нацбезпеки" на Islnd.tv.

- ПОПОВА: Ми знаходимося на позиціях 80-ї бригади артилеристів. Зараз заходимо до їх основного окопу. Послухаємо, що вони нам розкажуть. Хлопці, привіт.

- ПОПОВА: Ваші рідні не знають, що ви тут?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Ні.

- ПОПОВА: Розкажіть про результативність вашої роботи?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Ми не можемо вражати цілі дуже точно, бо, як би там не було, техніка застара. Але, наприклад, відпрацювати піхоту, якусь більш-менш велику ціль. Плюс-мінус в квадраті десять на десять можемо скласти. Але то вже є від виробітку самої машини, від виробітку ствола.

- ПОПОВА: А як ви перевіряєте, що ви влучили? Вам каже аеророзвідка?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Звичайно. Ми тільки по коректурі. Взлітає пташка, нас корегує – правіше, лівіше. Зазвичай влучно, по-різному. Це дуже ситуативно.

- ПОПОВА: Ми запитували попереднього бійця, співвідношення пострілів ваших і росіян яке приблизно на цьому напрямку? На скільки в нас менше боєприпасів, умовно кажучи, ніж в росіян?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Бувають різні дні. Буває таке, що вони працюють цілий день, буває таке, що ми працюємо нормально так, плотно.

- ПОПОВА: Але в цілому відчуваєте нестачу боєприпасів?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Якщо порівнювати з початком війни, то, безсумнівно, є різниця між тим, що було спочатку...

- ПОПОВА: Ви маєте  на увазі росіян?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Так.

- ПОПОВА: Росіяни стріляють снарядами, які вироблені у 2023 році?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Цього не моду сказати, я не знаю.

- ПОПОВА: Було важко взимку тут жити?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Ми були на іншому напрямку. Але я б не сказав, що ця зима була дуже суровою. Не було таких екстремальних морозів. Зима пройшла дуже швидко і дуже не відчулося. Більше було страху через цю зиму, що буде важко, ніж по факту було. Морози 15-10 градусів це не такі екстремальні температури. Більш-менш ми себе комфортно почували.

- ПОПОВА: А зараз як з дорогами? Я бачу, що їх майже немає. Техніка в'язне, досі не налагодилася погода.

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Так, але нам це не заважає. Зараз ми вкопані, практично не пересуваємось, з основних позицій працюємо, дуже рідко переїжджаємо. Велика машина може не пройти, а гусенична техніка, важча техніка проїжджає взагалі без зусиль.

- ПОПОВА: Ви приймали участь у Харківському контрнаступі, звільненні Харківщини?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ:  Так.

- ПОПОВА: Які були останнім часом уражені цілі?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Це піхота. Перед цим був Урал з БК, перед цим ще був міномет теж з БК.

- ПОПОВА: Це за останній місяць чи за останній тиждень?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: За останні декілька тижнів. Ми здебільшого працюємо по піхоті. По важкій техніці не можу сказати, бо на даний момент росіяни сконцентрували свої сили у самому Бахмуті і в його околицях. І зараз по напрямку не можна знайти нормальної цілі по якій можемо відпрацювати. Дуже важко. Наша сторона і їхня в очікуванні.

- ПОПОВА: В очікуванні чого?

- КОМАНДИР ГАРМАТИ: Мабуть наступу з нашої сторони, який вже розвивається дуже довго. Я думаю, що і вони збирають сили і ресурси, так само як і ми.

- ПОПОВА: Дякую.

 

- ПОПОВА: Представтесь, будь ласка, просто ім'я.

АРТИЛЕРИСТ: Віталій.

- ПОПОВА: Віталій, скажіть, будь ласка, як вам жити тут в окопі в Бахмутському напрямку? Які взагалі особисті відчуття?

АРТИЛЕРИСТ: З певним періодом часу стає все важче і важче в плані емоційному та моральному. Фізично бувало і гірше, то в принципі жалітись на що зараз немає.

- ПОПОВА: А як взагалі ваші особисті відчуття? Умовно кажучи, чому ви тут? Як ви розумієте це для себе?

АРТИЛЕРИСТ: Ну як, (censored) до них, тому що... (censored)

- ПОПОВА: До них, до росіян?

АРТИЛЕРИСТ: Так. Чому вони до нас прийшли додому і нав'язують нам свої правила. Це просто неможливо, тому напевно я тут.

- ПОПОВА: У вас були відпустки за останній рік?

АРТИЛЕРИСТ: Так, була. Я їздив в січні місяці напевно.

- ПОПОВА: Як взагалі працює ваш підрозділ? Що саме ви робите?

АРТИЛЕРИСТ: Стримуємо...

- ПОПОВА: Ні, ви скажіть, з чого ви стріляєте?

АРТИЛЕРИСТ: З гармати 2С1. Це артилерія.

- ПОПОВА: Це який калібр?

АРТИЛЕРИСТ: 122-й. Стримуємо, приходять цілюхи, працюємо по цілюхах, щоб вони не просувались і нашій піхоті було трохи легше.

- ПОПОВА: Через "Кропиву" ви працюєте?

АРТИЛЕРИСТ: Так.

- ПОПОВА: Достатньо у вас боєприпасів?

АРТИЛЕРИСТ: Ні, їх дуже мало. Мало, дуже мало. Працюємо, як би так сказати, працюємо економлячи, бо не вистачає. Цілей дуже багато, але не вистачає.

- ПОПОВА: А яке співвідношення між тим, що росіяни використовують і ви? 1 до скількох?

АРТИЛЕРИСТ: Мені важко сказати.

- ПОПОВА: Скажіть, на скільки останнім часом їх артилерія підсунулась ближче? Тому що ми були в Костянтинівці і стало набагато гучніше. І навіть в Слов'янську набагато гучніше стало. Ви відчуваєте, що росіяни просунулися? Чи на вашому напрямку тут ні?

АРТИЛЕРИСТ: Ні, відчувається. Бо, коли ми сюди їхали, були поодинокі вибухи, а зараз ці вибухи чутно постійно. Таке відчуття, що вони ближче і ближче, іноді навіть дуже близько.

- ПОПОВА: Ви думаєте це кілометрів 10-5-20?

АРТИЛЕРИСТ: На скільки вони підсунулись?

- ПОПОВА: Так.

АРТИЛЕРИСТ: Знову ж таки, це таке питання, на яке важко відповісти. Тому що різна артилерія, різна дальність куди вона може працювати.

- ПОПОВА: А чим вони зазвичай обстрілюють вас на цьому напрямку?

АРТИЛЕРИСТ: Напевно саме частіше це ствольна артилерія. Ми не знаємо, можемо здогадуватись. Але напевно 152-ка "Акація" їхня. Ще буває реактивна.

- ПОПОВА: Які ваші останні здобутки? Чим ви пишаєтесь? Ви розбили їх РЛС чи ще щось? Є якісь здобутки, якими ви пишаєтесь?

АРТИЛЕРИСТ: Особисто в мене – ні.

- ПОПОВА: У вашого підрозділу?

АРТИЛЕРИСТ: У нашого підрозділу були. Це напевно одне із таких, тому що вся Харківська операція проходила. А тут такого у нас ще нічого не було. Тому що наша основна задача – стримувати. Зараз ні наступу, нічого такого немає. І вони теж не дуже сильно наступають, технікою не їдуть. Це дуже поодинокі такі випадки. Зазвичай це просто робота по піхоті, тому щось таке виділити немає.

- ПОПОВА: А піхота, яка проти вас, це вагнерівці чи їхні Збройні сили? Чи ви не знаєте, не бачите?

АРТИЛЕРИСТ: Ні, особисто ми це не бачимо.

- ПОПОВА: Зрозуміло. Ви готуєте спагеті?

АРТИЛЕРИСТ: Так, іноді.

- ПОПОВА: Як ви готуєте? На чому?

АРТИЛЕРИСТ: Он газовий балон, каструля. Трохи іноді готуємо щось.

- ПОПОВА: Ви можете сказати скільки вам років?

АРТИЛЕРИСТ: Мені 25.

- ПОПОВА: А що ви робили до війни? Ким ви були?

АРТИЛЕРИСТ: В 20 років я пішов в армію. Вчився, трохи працював.

- ПОПОВА: Як ви думаєте, чим закінчиться битва за Бахмут?

АРТИЛЕРИСТ: Я краще напевно змовчу. Бо припущення наше одне, а як воно буде по факту, геть може бути інше.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.