27 квітня 2025, 12:56

Сергій Стрілець: ганебна сторінка українських профспілок. ч. 2

очікуйте продовження...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Міф про ''підпільне казино'' В'ячеслава Лисенка. Що насправді за цим стоїть?

Сьогодні майже кожен бізнес в Україні допомагає армії. Я спілкувався та дружу з десятками таких підприємців-донорів Сил Оборони України. Один із них – В'ячеслав Лисенко – перерахував сотні мільйонів через сімейний фонд, підтримує співробітників-військових...

Проветеранський ректор – це не виняток. Це вимога часу і умова перемоги

Призначення Юрія Анатолійовича Радченка виконувачем обов'язків ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України – це значно більше, ніж кадрове рішення в межах одного вишу...

Ветеранська економіка: доступ до капіталу стає питанням державної стійкості

Чи можна сьогодні ефективно повернути ветеранів в економіку? Можна, якщо створити фінансову інфраструктуру, що дозволить мільйонам людей, які повертаються з фронту, запускати власний бізнес і працювати на ринку...

Фінанси як інструмент справедливості: чому небанківський сектор має стати партнером ветеранів

Гроші не нейтральні. Вони або цементують довіру й відчуття справедливості в суспільстві – або роз'їдають його зсередини. Україна вже живе в новій реальності: ми – нація ветеранів...

CК ''ВУСО'' – вигідно бути першим: як страхування може стати мотором ветеранської економіки

Я часто повторюю одну просту річ: суспільство, яке має мільйони учасників бойових дій, зобов'язане змінитися. Не "колись після перемоги", а вже зараз – у правилах, у звичках, у фінансових інструментах, у ставленні...

Банківська система в країні війни: НЕМАЄ РУК – НЕМАЄ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ!

Війна – це справа всіх Я пишу цей текст не для емоцій і не для співчуття. Я пишу його як ветеран війни, як військовослужбовець з пораненнями, як підприємець і як людина, яка щодня бачить, як держава власноруч створює нову лінію внутрішнього фронту – між тими, хто воював, і тими, хто продовжує жити у "мирному" регламентному світі...