Вчитися ніколи не пізно
Що у вас асоціюється зі словом "студент"? Мабуть те, що від сесії до сесії живе він весело, предмет учить за одну ніч перед екзаменом і постійно балансує між армією та вищою освітою. Все це правда. Але правда й те, що тязі до знань підвладні усі покоління. Тому скільки б вам не було років а вчитись ніколи не пізно.
Вчитися треба всім, навіть чиновникам та політикам. В системі управління та в політичному середовищі сьогодні триває ера "малинових піджаків". Колись вона була в бізнесі. Тепер бізнес цього позбувся, він став майже європейським. Але небажання вчитися перекочувало в управлінський апарат. За останні 20 років ми практично нічому не навчились. Тільки плакали, скаржились на життя, критикували владу. Дефіцит знань особливо помітний в наших депутатів і чиновників. Вони не вміють спілкуватися, рівень їхньої культури нижче підлоги, їхня ерудиція кульгає на обидві ноги. Тому наші політичні ток-шоу перетворюються або на голий популізм або опускаються на рівень "сам – дурень".
Але є й інші приклади. Приклади, коли люди, які відійшли від соціальної активності, готові сприймати нові знання. Ми це побачили після того як громадський рух "Кияни передусім!" у 2009 р. ініціював створення першого в Києві "Університету третього віку".
Якщо Ви перейшли пенсійний рубіж це не означає, що свій простір треба звузити до власної квартири, лавки біля під'їзду чи найближчого магазину. Хоча, як правило, у більшості літніх людей так і відбувається. Сьогодні в Киві живе 590 тис. пенсіонерів. Проблем у них вистачає – маленькі пенсії, оформлення субсидій, ціни в аптеках та на ринку і багато іншого. Але головне, на що вони скаржаться – це дефіцит спілкування. Тому "Університет третього віку" це не тільки навчання, але й гарна компанія однолітків. Він розбиває бар'єри, відкриває нові грані таланту і стверджує, що після 60 років життя тільки починається.
Коли ми починали цей проект то не думали, що він стане настільки популярним. Спочатку все студентство Університету нараховувало трохи більше сотні людей. Через місяць їх було близько 700, а сьогодні тут навчається 3 тисячі студентів. На наступний рік вже вишикувалась черга в 400 абітурієнтів. Планували спочатку обмежитись Шевченківським районом, але потім зрозуміли молодих духом пенсіонерів вистачає у всіх куточках Києва. 4 жовтня за парти сіли студенти ще й у Солом'янському, Подільському, Святошинському, Печерському, Деснянському та Дарницькому районах. Зараз працюємо на тим, щоб наступного навчального року наш Університет працював у всіх районах столиці.
Простору для реалізації вистачає. У нашому ВУЗі 10 факультетів. Найпопулярніший – факультет інформаційних технологій. Туди вже записалося 1300 студентів. Хто сказав, що пенсіонери не здатні освоїти новинки ХХІ століття? Ми спростовуємо цей міф і стверджуємо, що знанням, гарному настрою та спілкуванню покірні усі вікові категорії.
Плани дуже амбіційні. Створюємо студентський театр, хор, плануємо навчати фокстроту та іншим танцям, хочемо провести демонстрацію зачісок, відкрити бюро знайомств. Простір для ідей невичерпний, а енергія б'є через край.
В "Університет третього віку" приходять журналісти і дивуються активності студентів. Ті відповідають: "Де ви тут бачили старих! Ми всі до єдиного молоді!". І це справді так. Деякі тридцятирічні політики та чиновники не виглядають так молодо і бадьоро, як студенти, яким за 60.
Великий плюс нашого Університету в тому, що ми даємо людям знання і спілкування безкоштовно. Але це не скасовує усі поточні витрати на Університет – від канцелярських товарів до приміщень для навчання. Активісти громадського руху "Кияни передусім!" допомагають, але їхніх сил недостатньо. Підтримати "Університет третього віку" може кожен киянин. Наприклад, нам потрібні кваліфіковані кадри. Особливо цікаво було б співпрацювати з викладачами київських вищих навчальних закладів. Також шукаємо людей, які мають будинок у селі – плануємо пропагувати зелений туризм. Але найбільш затратним є обладнання комп'ютерних класів. Тут ми будемо вдячні усім, хто зможе підтримати Університет.
Було б непогано, якби деякі політики поспілкувалися з нашими студентами. Дехто може б набрався розуму, а інші усвідомили свій низький інтелектуальний рівень. Адже найгірше те, що ці "малинові піджаки" нашої політики вважають, що, купивши диплом за гроші, вони стають на один рівень з освіченими людьми. Але це всерівно, що поставити на одні терези неандертальця і homo sapiens. Такими соціальними проектами, як "Університет третього віку" ми не тільки даємо простір для спілкування тим, кому за 60. Ми доносимо до наших можновладців – вчитись ніколи не пізно. І краще вчитись так, ніж ціною гіркого досвіду нашої столиці та всієї України, ціною безповоротно згаяного часу.
P.S. Сподіваюсь, небайдужі люди, а особливо мої критики, підтримають цей проект. Всім, хто бажає допомогти Університету, звертайтесь до ректора Саврилової Жанни Леонідівни за телефоном 235-25-75 або ж пишіть на e-mail Uni3age@ukr.net Заздалегідь дякую.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
