Операція "модернізація"
Де б Ви не жили – в панельці на Троєщині, чи в особняку в центрі міста від локального комунального апокаліпсису ніхто не застрахований.
Останній приклад – прорив тепломагістралі на вулиці Анрі Барбюса, внаслідок чого вулиці Горького та Червоноармійська перетворились на гаряче озеро. Будинки стали холодними острівцями в цьому озері, а автомобілі мало не підводними човнами. На щастя, обійшлось без людських жертв. Але такі жертви в Києві вже є. На Куренівці жінка впала в яму з окропом і померла в реанімації. Це вже не перші дзвіночки. Це просто набат у всі дзвони, і дзвонять вони по нашій безпеці, по безпеці наших дітей, по нашому майбутньому.
Експерти кажуть – 50% столичних інженерних мереж треба міняти вже сьогодні, оскільки свій вік вони відслужили вчора. Питання – хто це буде робити і за які кошти? Теоретично це під силу міській владі або енергетичним монополістам "Київенерго" та "Київводоканал". Але в першої традиційно не вистачає грошей, а другі вже давно є приватними структурами і зайву копійку в модернізацію вкладати не будуть, якщо це стовідсотково не гарантує їм прибутку. Найцікавіше, що якраз така система гарантує цим компаніям стабільний прибуток. Сьогодні склалася парадоксальна ситуація. Втрати гарячої води через гнилі труби закладені в тариф. Тому "Київенерго" може спати спокійно і особливо не турбуватись про заміну мереж. У випадку якихось нештатних ситуацій вона переводить стрілки на ЖЕК, хоча гроші киян отримує справно. Компанія вперто відмовляється стати надавачем послуг теплопостачання і укласти прямі договори з кожним власником квартири. Київ у цьому плані є "білою вороною". Більшість українських міст вже давно перейшли на таку систему. Зрозуміло, що комусь вигідно, аби ЖЕКи і далі були громовідводом, "хлопчиками для биття".
Столиця сьогодні переживає те, що Східна Європа пройшла на початку 90-х. Візьмемо, наприклад, Варшаву. Там тепломережі обслуговувало комунальне підприємство Spec. Існував тотальний дефіцит коштів, аварії стали нормою. Тоді поляки розробили програму модернізації і залучили кредит світового банку на 75 млн. доларів строком на 14 років. На ці гроші закупили обладнання, а будівельно-монтажні роботи проводили за власний рахунок. За 8 років замінили 500 км тепломереж. В результаті кількість води, яка витікала через дірки зменшилась на 68%, втрати тепла – на 41%, кількість аварій скоротилась на 73%. З покращенням якості кількість персоналу зменшили на 34%.
Є в модернізації початок, немає в модернізації кінця. У Варшаві це добре зрозуміли. Щороку перекладають більше 2% мереж, витрачають на це до 40 млн. доларів. Тобто раз запущений механізм сьогодні працює як годинник. І головне – люди знають, хто відповідає за їхню безпеку і комфорт. Підприємство, яке обслуговує тепломережі, підпорядковується безпосередньо меру Варшави і має міжнародний сертифікат стандарту ISO.
Ми, на жаль, так і залишились на початку 90-х. Тільки на відміну від Варшави в Києва вже немає запасу міцності. Ми не можемо собі дозволити чекати ще 5-10 років. За останні чотири роки "молода команда" не тільки розбазарила міські активи, але й набралася зайвих кредитів. Замість того, щоб оновлювати інфраструктуру міська влада брала гроші та віддавала їх столичним монополістам. Ті, в свою чергу, були задоволені і залишали все як є. Виходило замкнене коло застою і занепаду. Сьогодні плачевний стан комунального господарства диктує нам єдиний вихід – форсована модернізація. В КМДА прийшли нові люди. Сподіваюсь, у них з'явиться воля, бажання і знання для змін у столиці. Головне – знову не піддатися спокусі зайнятися популізмом, латанням дірок і не обмежитись лише відкриттям знакових об'єктів. Адже сьогодні потрібна системна планомірна професійна робота. Необхідний чіткий і прорахований проект модернізації, під який можна було б залучити іноземні кредити. Потрібна підтримка держави. Найважливіше – необхідна воля до змін та професіонали у владі.
Зрозуміло, що на першому етапі будуть ухвалені непопулярні рішення. Відразу вони не додадуть владі рейтингу, а людям кардинально не покращать якість життя. Але в подальшому ми обов'язково матимемо результат. Це єдиний шлях, який дасть киянам взимку гарячі батареї, а літом гарячу воду. І ми згадуватимемо сьогоднішній день як неприємну історію, так само як сьогодні згадує своє кризове минуле наша західна сусідка Варшава.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.