Безапеляційні помилки української Феміди
Деякі представники української Феміди мають досить цікаві особливості: по-перше, періодично плутають суддівську недоторканність зі вседозволеністю і виносять рішення, які суперечать не тільки законодавству, а й здоровому глузду; по-друге, вміють пристосовуватися до будь-яких умов за будь-якої влади. Якщо звільняють "попередники", завжди можуть поновити "наступники"...
Як, наприклад, сталося із суддею Київського апеляційного адміністративного суду (надалі КААС) Андрієм Борисовичем Паріновим. Діяльністю судді на той час Кам'янобрідського райсуду Луганська Парінова А.Б. був вкрай незадоволений 3-й Президент України Віктор Ющенко, який навіть звертався з офіційним листом до Вищої ради юстиції з проханням звільнити 47 суддів, до переліку яких увійшов і Парінов, "у зв'язку із загрозливим поширенням випадків ігнорування суддями вимог чинного законодавства, його необ'єктивності та упередженості, перевищення повноважень при розгляді конкретних справ, зловживання службовим становищем". У 2009 році Указом Президента його було звільнено у зв'язку із закінченням 5-річного терміну служби без рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів перебувати на посаді безстроково. Проте світ "не без добрих... колег". Після інавгурації президента Віктора Януковича одіозні судді Окружного адмінсуду Києва скасували Указ Президента України Ющенка від 23.01.2009 р про звільнення Парінова, який вже у жовтні перебрався з Луганська до Києва, де й розпочав безстрокову кар'єру в КААС.
Наразі мова йде якраз про кар'єру Андрія Парінова на прикладі справи про повернення вкрадених 94,6 га землі ДП "Радіопередавальний центр" (надалі ДП РЦ) у Броварах до державної власності, та знищення у 2013 потужного радіомовного передавача РВ-87, який за своїми технічними параметрами охоплював майже 90% населення України включно з тимчасово окупованими територіями на сході.
16.05.2013 року суддя Окружного адмінсуду Києва Амельохін В.В. (про нього вже згадували) проголосив постанову, якою визнав за ДП РЦ право постійного користування на 115 га землі. У мотивувальній частині рішення суду було встановлено, що 94,67 га (зі 115 га) є землями сільськогосподарського призначення. З огляду на те, що до 2013 року всі 115 га в Держземагентстві обліковувались як землі промисловості, суддя фактично змінив цільове призначення земельної ділянки, чим перевищив повноваження суду. Це було зроблено з метою створити правове підґрунтя для передачі земель промисловості безоплатно в приватну власність за схемою по 2 га для ведення "особистого селянського господарства" на десятки підставних осіб. За правління Януковича ніхто рішення суду не оскаржував, оскільки всі зацікавлені гравці були співучасниками злочину – Сергій Буличов (на той час арбітражний керуючий та одночасно в.о. директора ДП РЦ призначений рішенням госпсуду, а не державою), працівники ДФС, Держземагенства, прокуратури. Усі тоді підігрували впливовому замовнику викрадення землі.
Після подій 2014 року нова влада спохопилася. Як так сталося, що стратегічне підприємство, яке не підлягає приватизації та має мобілізаційне завдання на випадок війни, втратило землю, а все обладнання було реалізовано як металобрухт? 17.06.2016 року Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (РРТ), до якого входить ДП РПЦ, з метою відновлення промислового цільового призначення земель Радіопередавального центру та повернення вкраденої землі в держвласність подав апеляційну скаргу на вищезазначене судове рішення та просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, пояснивши причини пропуску тим, що Концерн не брав участі в розгляді даної справи і не був обізнаний зі змістом судового рішення, яке стосується його прав та інтересів. Проте суддя КААС Андрій Парінов вирішив відмовити у відкритті апеляційного провадження, зважаючи, як це не дивно, на заперечення колишнього в.о. керівника та арбітражного керуючого ДП РПЦ Буличова С.О., який не є стороною справи та, по суті, був одним з ключових організаторів реалізації земельної оборудки.
Нагадаю, що саме на період роботи пана Буличова (2012-2014 рр) припадає фактична ліквідація основних засобів Броварського РПЦ. Зокрема, була знищена найвища в Україні радіопередавальна вежа, потужний радіопередавач "Борей", за схемою "битої цегли та скла" були продані фактично за безцінь приватним структурам приміщення, які належали до майнового комплексу РПЦ. За часів арбітражного керуючого С.Буличова на місці держпідприємства, яке мало виконувати мобілізаційне завдання, залишилися руїни. У 2013 році він разом з групою осіб на чолі з Віктором Поліщуком (той самий, який вкрав більше мільярда у вкладників банку "Михайлівський") вкрали 94,6 га землі РПЦ. І тепер Сергій Буличов робить все можливе, щоб вкрадене залишилося в руках крадіїв.
Але повернемося до рішення судді Парінова – чим воно таке "особливе":
1. Суд не мав права брати до уваги докази, подані особою, яка не є стороною у справі.
2. "Докази" – копії листів, які нібито підтверджують обізнаність концерну РРТ про рішення суду 2013 року – не були перевірені на достовірність, оригіналів ніхто не бачив ні на РРТ ні на ДП РЦ.
3. Сергій Буличов, не будучи стороною справи, надав "докази" 13 липня, а рішення суду було винесено 18 липня. До моменту ухвали суду Буличов міг дізнатися теоретично про апеляційну скаргу КРРТ тільки з сайту http://court.gov.ua/fair/, але на сторінці з реєстраційним номером справи така інформація відсутня. Висновок напрошується сам по собі – імовірно, про апеляцію Буличову повідомив суддя першої інстанції – все той же Амельохін В.В., який перебуває у змові з організаторами оборудки і рішення якого держава хоче переглянути з метою повернути вкрадене майно.
Оскільки таке "безапеляційне" рішення судді Парінова не могло задовольнити Концерн, до ВАСУ було подано касаційну скаргу на ухвалу суду. 25.01.2017 колегія ВАСУ задовольнила касаційні скарги КРРТ повністю, справу повернула для розгляду до КААС. Іншими словами – ВАСУ визнав помилковість та неправомірність ухвал, які виносив Андрій Парінов. Проте сам суддя так і не визнав своїх помилок...
Менше ніж за тиждень після рішення ВАСУ до КААС надійшла заява від Броварської Державної податкової інспекції (є стороною справи), аналогічна за своїм змістом до заяви Буличова – ті ж самі копії листів навіть з підписом Буличова.
У рекордні строки – 09.02.2017 – суддя КААС Парінов А.Б. знову залишив без руху апеляційну скаргу Концерну через відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Після цієї ухвали з'ясувались нові подробиці – подати "докази" до КААС Броварську Податкову дійсно переконав особисто Сергій Буличов, демонструючи все ті ж копії листів за відсутності будь-яких оригіналів. Проте примірник листа ДП "Радіопередавальний центр" до Концерну РРТ N19/06-13 від 19.06.2013, фотокопію якого Буличов демонстрував як доказ, насправді відсутній в архіві підприємства. Крім того, представник Броварської ОДПІ засвідчив, що як доказ завірив власноруч виготовлену копію з фотокопії, наданої арбітражним керуючим Буличовим С.О. До речі, вже не вперше за час розгляду цієї судової справи Сергій Буличов пробує ввести в оману суд, використовуючи третіх осіб, які не можуть надати на вимогу суду оригінал документу, оскільки володіють завіреною копією наданою самим Буличовим.
Тому у лютому 2017 року Апелянтом було подано до Київського апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження з урахуванням зазначених фактів.
Станом на сьогодні, 17 березня, питання про відновлення строків на апеляційне оскарження суддею Андрієм Паріновим не вирішено. Проте зазначені вище обставини викликають сумніви в неупередженості судді, що може бути приводом для самовідводу. Не виключено, що почути доводи Апелянта – у цьому випадку держави, у якої вкрали майно та знищили унікальний оборонний об'єкт – або хоча б голос розуму (на совість надії мало) судді заважає шурхіт купюр.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
