Акредитація ОКУ: Давайте вже нарешті всі разом зробимо одну спільну справу
Вчора в рамках Всеукраїнського форуму "Україна 30" обговорювали надзвичайно важливу з точки зору іміджу України тему – тему піратства та авторського права.
З основного, на чому я хотіла би наголосити:
1) Процес акредитації організації колективного управління авторськими правами має бути завершений якнайшвидше. Я апелюю до Міністерства Економіки, дотичних до акредитації міністерств та відомств, до Офіса Президента, який незрозумілим чином був втягнений в процес акредитації. Не затягуйте процес, не заважайте у вирішенні нашого професійного питання. Ситуація, що склалася, в першу чергу б'є по інтересах тих, кого ви нібито намагаєтеся захистити. Це стосується абсолютно всіх українських авторів і авторів, які творять на території України.
2) Ми не допустимо, щоби над законом домінувало "телефонне право". Якщо я дізнаюся, що діє "телефонне право", я підніму неймовірну хвилю. Сподіваюся, що ті, кого це стосувалося, зараз мене почули.
3) Ми маємо надати цьому процесу позитив. Якщо ми сядемо вирішувати це питання з позитивом, а не будемо піднімати негатив, ми зрушимо процес з мертвої крапки. Це не значить, що ми пробачимо борги чи гроші, які в нас вкрадені. Ні, ми будемо з цим розбиратися. Розбиратися у легальний спосіб. Робити публічний аудит. Якщо буде потрібно, звертатися із судовими позовами.
А тепер "багато тексту":
Я вважаю, що питання піратства та авторського права – це зараз не питання окремих груп. Це більш широке питання.
30 років тому Україна звільнилися від Радянського Союзу, від ярма всіх імперій.
І це стало початком в тому числі ментального звільнення.
Всі імперії нас ламали, рубали. Винищували нас за те, що ми – українці. Але при цьому всьому ми вистояли. Ми відбулися. Ми вистояли як країна, яка має тисячолітню історію та тисячолітні традиції культури. У нас збережені речі, які є феноменальними для всього світу, для вивчення історії людства, для вивчення еволюції. Ми маємо величезний культурний діапазон від Трипілля, завершуючи сучасним українським модерном. Від Лесі Українки, 150 річчя з Дня народження якої відзначаємо цьогоріч, до Дахи Брахи. Від Малевича до Стравінського. Це все наше!
Сьогодні ж ми хочемо вирватися у якусь свою абсолютну свободу. І в цій свободі як вільнолюбна нація ми хочемо творити.
Тому підняте питання – це питання величезної арт-платформи. Не можна зараз виривати це з контексту. Я дуже хочу, щоби ви саме на цьому закцентувати свою Україна – це мистецтво. Українці по всьому світу творять. Творять це життя, зберігають свою культуру. Нам так важливо знати про наші орнаменти, про наші вишиванки, про наші пісні, про наші традиції. Ми їх досі зберігаємо.
І сьогодні ми на порозі такої нещасної проблеми, яку я вважаю просто "занозою" для подальшого розвитку культури...
Перед нами, всіма митцями, у цій ситуації стоїть єдине завдання – об'єднатися. Іншого шляху немає. За все своє життя я не бачила більш конструктивного, більш ефективного і непереможного підходу, ніж об'єднуватися. До чого нам протиріччя? До чого нам "войнушки"? До чого нам тут зараз мітинги, дорікання, скандали і весь цей, вибачте за слово, срач? Навіщо все це, коли ми настільки висока нація. Ми між собою завжди об'єднувалися і обмінювалися натхненням. Ділилися тим, хто що придумав і створив.
Я би дуже хотіла, щоби Офіс Президента і всі дотичні міністерства перш за все звернули увагу на те, що питання потрібно не модерувати, а вирішувати! Модерація тут ні до чого! Я дуже прошу вас винести правильне і конструктивне рішення в рамках закону і своїх повноважень. Акредитація відбулася!
У 2004 р. за альбом "Дикі Танці" я отримала одну з найбільш престижних нагород у світі World Music Awards. Це по авторитетності друга після Греммі нагорода. Отримала я її саме за офіційно (легально) проданий у світі величезний наклад альбому "Дикі Танці". Номінація так і звучала – Best Selling Ukrainian Artist.
Я знаю, що таке легальний успіх. Такий успіх дає все. Він відкриває всі кордони.
Не закривайте ці кордони перед українськими авторами!
Українських авторів закликаю до об'єдання. Саме це ми наслідували, коли подавалися на акредитацію. Саме цим я керувалася, коли стала президентом новоствореної ОКУ "Автори та Видавці". Ми вважаємо, що наше завдання передусім не якісь технічні речі, а саме об'єднання. Це платформа демократична, вільна, відкрита для всіх. Тому я ще раз закликаю всіх нас до цього.
Ні до кого не треба вливатися, нікого ні з ким не потрібно спарювати, нікого не треба ні з ким мирити чи сварити. Просто давайте всі разом зробимо одну сильну справу. І рванемо як країна з новим проривом. Нам всім це потрібно. Ми створимо, ми і заробимо. І всі виграємо!
Без цьгого ми не зробимо ефективного кроку в жоден бік. Жодна сторона не виграє. Не виграє абсолютно ніхто. Ні закон Потураєва N4537, ні якісь інші модерації з боку інших організацій. Ніяка давка на мозги не дасть нікому ефект.
Вирвати шматок в культури України не вдасться. Тому що це наше національне, загальне. Це ж нас і об'єднує.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
