Шо то було? Або Потураєвгейт продовжується
А в нашому шоу-бізнесовому болоті пішли ніврочку хвилі.
І штучна буря в мутній склянці може стати тригером серйозних потрясінь.
Я не певна, що всім цікава тема наших розборок та суперечок на тему, хто буде збирати авторську винагороду за користування музичними творами в Україні. То суто економічне, я би сказала нішеве, нікому крім нас, правовласників, нецікаве питання, яке тим не менш впливає на міжнародну репутацію України і доходи українських митців.
Суть його, якщо дуже просто, у взаємній недовірі:
З одного боку – величезної кількості правовласників, авторів та виконавців, що працюють з видавцями за зрозумілими їм та зручними принципами роботи, і які жорстко критикують опонентів, що намагаються їм "втюхати" роботу з організацією УААСП. Ця організація була непрозоро створена, в нечесний спосіб отримала всі свої надбання у вигляді договорів з міжнародними організаціями та українськими авторами від державної організації ДААСП, і головне ніколи нормально не виплачувала гроші і вела дуже непрозору фінансову діяльність з фірмами, афілійованими з депутатом М.Потураєвим.
Ця організація і зараз більше відстоює права медійних холдингів, концертних організацій (як приклад фестиваль "Атлас" депутата О.Санченка), ресторанних асоціацій, великого бізнесу, що не хоче платити гроші за так звані "чисті носіі". Короче лобіює всіх, хто не хоче платити авторські винагороди, і аж ніяк не захищає самих авторів та правовласників.
З другого боку – самого УААСПу – в персонах артистів – Т. Тополі, С. Вусика, В.Харчишина, та частини артистів та авторів, які вірять в цю організацію, і підтримують полеміку, що вся спільнота авторів та видавців з нашого боку – це "фунти двох мутних персонажів, які довгі роки грабують українських артистів", і що вони "колектори" і все таке. І що тільки УААСП буде чесно нараховувати гроші, користуючись програмним забезпеченням Потураєва молодшого.
Посилаються на непрозорість бізнесу, фірми-прокладки, недоплаченої мільйони і тп.
Вся та полеміка мала б функціонувати в наших закритих чатах та професійних переговорах, але наші колеги з кожного приводу збирали прес-конференції, звинувачували у найтяжчих злочинах, навіть в тому, що ми розбили вікно в машині пана Вусика, і нарешті дійшли до крапки.
Я не експерт ні в юриспруденції, ні в економиці. Моя роль, як президента ОКУ АіВ, отримувати інформацію, вирішувати серйозні конфлікти, погоджувати стратегічні рішення, і оголошувати напрямок руху, погоджений більшістю в нашій організації.
Але питання етики є важливими для всіх.
На сьогодні поведінка депутатів Потураєва і Санченка та моіх колег Тополі та Вусика у мене викликають лише питання. Я не берусь когось звинувачувати чи викривати. Це є кому робити.
А от вести переговори з такими людьми виглядає більш ніж дивним і безперспективним.
Їх методи дуже далекі від мого розуміння цивілізаційних норм.
На питання, які я поставила Т.Тополі після публікації його звинувачень у хабарі з боку О.Нікіна, я отримала досить оригінальні та переконливі відповіді. І тепер вже не знаю, ким є Тарас насправді – співаючим міліціонером чи позаштатним працівником ГВ БКОЗ. Бо відповідає він дуже плутано, оберігаючи таємницю слідства.
Також я, як і всі чекаю коментаря від О.Нікіна. Так, був хабар, чи ні? Якщо не було, то що це було?
Ситуація виглядає дуже дивною.
Мені сподобався аналіз ситуації від Анни Степаненко, пропоную її послухати всім, хто не може зрозуміти природи хвиль в склянці скислого молока нашого невеселого шоу-бізнесу.
