Мертва риба піар-прокурора
Перше "затримання" чиновника з найвищої судової ланки в Україні – члена Вищої ради юстиції – може виявитися фарсом і закінчитися не посадкою очевидно корумпованого "рєшали" за хабар у пів мільйона доларів, а навпаки – звільненням від більш серйозної кримінальної відповідальності.
"Велика риба", яку генпрокурор Луценко в запальному піар-азарті тягає з підслідності НАБУ – з душком або взагалі – мертва.
Сморід від неї ми ще "смакуватимемо" у чисельних судових тяганинах, де прокурори ГПУ намагатимуться врятувати руїни власних кримінальних проваджень, щоб отримати бодай якийсь обвинувальний вирок для корупціонера.
Чим смердить нещодавній вилов чиновника ВРЮ?
1. Смішна підозра про замах на шахрайство.
Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Гуцуляка /Кононенка-Грановського/ спільно зі співробітниками Демчини з головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю /Кононенка-Грановського та/ Служби безпеки України, викрито одного з членів Вищої ради юстиції – Павла Гречківського – у намаганні отримати 500 тис доларів США за здійснення впливу щодо винесення судом першої інстанції рішення на користь суб'єкта господарювання та залишення його в силі судами апеляційної і касаційної інстанцій.
Затримано посередника, який у змові з членом ВРЮ отримав 150 тис дол., але, не затримано члена ВРЮ! Він – викликаний в ГПУ як підозрюваний у... замаху на шахрайство.
Піар-слідство обсмокчує статки підозрюваного, але, чомусь не повідмляє, за якою саме частиною цієї статті вручено підозру. А суть – у цих деталях.
Адже якщо простежити логіку повідомлень ГПУ, висловлювань самого генпрокурора та показань затриманого посередника, які оприлюднено, то стає логічним і зрозумілим, що мова йде все таки про отримання неправомірної вигоди (хабара), а не про шахрайство. А це вже – справа НАБУ.
Склад злочину, який інкримінують члену ВРЮ, звучить наступним чином:
190. Шахрайство. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
А статті Кримінального кодексу, які мали б інкримінуватися:
368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою – прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
або
369-2 Зловживання впливом – пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Покарання у всіх цих статтях варіюється залежно від частин, що інкримінуються, а санкція є суттєвішою саме за корупційні злочини – 368 та 369-2.
Але хабар та зловживання впливом – це підслідність НАБУ, в той час як шахрайство – це взагалі підслідність Нацполіції, а не ГПУ.
Виникає логічне питання – підозра у замаху на шахрайство – це спроба залишити підозрюваного у підслідності ГПУ із повністю контрольованим слідством та прогнозованим результатом в суді, чи спроба врятувати підозрюваного від підслідності НАБУ?
2. Дивна тактика розслідування і викриття.
Затриманий посередник частково дає відповідь на це питання та чітко вказує, що кошти призначалися за вирішення питання позитивного рішення в суді всіх 3 інстанцій!
Сам генпрокурор говорить, що слідство опрацьовує і має завдання доводити саме версію наявності "злочинної схеми покупних судових справ", але чомусь висуває підозру у шахрайстві і фактично викривається до того, як відбудеться винесення всіх потрібних рішень суддями за майбутній "хабар", що свідчило б про реальні мотиви члена ВРЮ і було б залізобетонними доказами. Щоправда, зібраними органом, який не мав на це права.
Але нас змушують повірити в іншу історію – що публічний член ВРЮ, адвокат та юрист з досвідом, чия посада дозволяє "вирішити" будь-які питання в наших судах, завідомо вводить в оману людину, яка звернулася до нього з проханням "порєшать" і наперед отримує за це гонорар, знаючи, що нічого "рішать" не буде.
Якщо мета слідства – викрити схему покупних справ, то чому слідство викриває себе на початковому етапі, затримує тільки посередника, а згодом – попереджає підозрюваного про обшук?
Не треба бути генієм розслідувань щоб розуміти, що обшук є цінним лише тоді, коли він несподіваний для злочинця і найчастіше його проводять до затримання і до пред'явлення підозри. Що там можна знайти після? Бутафорну амфору, як у Клюєва?
Чітко зрозуміло, що слідчі вели спостереження за злочинцями, але чомусь не продовжили цього спостереження та не відслідкували подальших дій підозрюваних – як посередник передає гроші Гречківському або суддям, як веде себе сам член ВРЮ по відношенню до суддів, хто ці судді, які мали розглядати наперед "оплачену" справу, не продовжили фіксувати зв'язки з іншими можливими співучасниками. Можливо тому, що ці співучасники вже є фігурами "недоторканими"?
Чи це тільки нам видається, що подібні дії працівників прокуратури вказують виключно на відсутність бажання довести справу до логічного завершення і врятувати Гречківського від НАБУ, якому ця справа насправді підслідна, а разом і з ним – врятувати його поплічників?
Може бути й інше пояснення таких дій з боку слідства. У ЗМІ Гречківського називають людиною Грановського, і навіть сам нардеп вимушений віднехтуватися від знайомства з "рєшалою від ВРЮ". Утім, якщо ці чутки небезпідставні, то наїзд на Гречківського – це ніщо інше, як спроба Луценка послабити вплив Грановського на департамент Гуцуляка, на який сам генпрокурор особливого впливу немає.
Якщо Юрій Віталійович намагався вибити клик із пащі Кононенка-Грановського, це точно треба було робити не кулаком, а клещами – раз і назавжди, без шансу наростити там нове ікло.
Хоча, з огляду на закрите від журналістів судове засідання з обрання запобіжного заходу для підозрюваного члена ВРЮ, такий розвиток подій видається малоймовірним.
3. Прокурор ГПУ на початку засідання сам клопотав про проведення його в закритому режимі. Під час оголошення судового вироку стало зрозуміло, чому.
"Суд постановив відмовити в задоволенні клопотання Генеральної прокуратури України про обрання Павлу Гречківському запобіжного заходу у вигляді арешту з правом внесення застави в сумі 12,7 млн грн, а натомість обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді внесення застави в сумі 3,895 млн грн", – зазначено у рішенні суду.
Крім того, суд у своєму рішенні вказав, що сторона обвинувачення не надала суду обґрунтованих доказів того, що існують ризики, що підозрюваний у випадку обрання для нього більш м'якого запобіжного заходу не прибуде в органи слідства, буде чинити тиск на свідків, понятих потерпілого та іншого обвинуваченого, який фігурує в цій справі.
Чи є ці обґрунтовані докази у слідства взагалі? Чи віднині корупціонерів в Україні судитимуть за шахрайство?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
