Про психічне здоров'я "жертв помаранчевої революції"
Ви знали, що Юра Павленко одружений на племінниці Віктора Ющенка? Що Юлія Тимошенко виконує вказівки ЦРУ? Що Роман Шухевич власноручно розстріляв 1800 осіб? Що помаранчева влада розробила постанову про заборону в Луганській області використовувати словосполучення "бородинский хлеб" і "русские блины"?
Якщо ні – Вам дорога в Луганськ, в Музей жертв помаранчевої революції.
Для затравки стенд з фотографіями реальних ДТП – крупняки мертвих облич і всякого кривавого місива. Хто персонально це зробив? Віктор Ющенко, бо "оставил страну без ГАИ". "Так міліція ж на дорогах залишилася!" – "Нет, у нас есть все документы".
Поруч – карта України, фото Тимошенко і Донбас, обплетений колючим дротом. "Юля ж не говорила такого!" – "А у нас здесь написано: кто-то из известных политиков сказал..."
"У Ющенка немає племінниці Юлі, яка би могла бути дружиною Павленка. Ми ж знаємо цю сім'ю!" – "У нас есть все документы. Сейчас просто показать не можем!"
Тут і виставка карикатур на Президента, і скромний спортивний костюм, у якому (за легендою) Колесніков страждав від політичних репресій в СІЗО, і ящик апельсинів зі шприцами (може, це такий тонкий стьоб над Людмилою Янукович?), і цілий зал злочинів "УПА-УНСО", і – в дусі ленінської кімнати – окремий зал звитяжних подвигів Партії регіонів і Віктора Федоровича.
Маразматично-жахлива комбінація напівправди, маніпуляцій, хворих фантазій і брехні, зібрані під одним дахом. Відвідувачам зі слабкою психікою або загостреним почуттям правди не рекомендую.
Майстер заголовків Сашко Черненко збирався назвати свій ЖЖ-блог про цей мрак "Клініка Клінчаєва". Натхненник музею – Арсен Клінчаєв – депутат-"регіонал" Луганської міськради, якого країна може пам'ятати за бійку, яку він влаштував із Зиновієм Шкутяком у залі Верховної Ради під час минулорічної коаліціади. Тоді довго дивувалися, як людина без депутатського посвідчення і в неадекватному стані могла потрапити до залу та ще й дебоширити там. А його фото довго красувалося на всіх пунктах охорони парламенту. Зараз Арсен про цю історію згадує із сарказмом: у кримінальній справі розшукують людину "схожу на Арсена Клінчаєва".
Ми йшли туди посміятися. Ми вийшли в шоці. Хотілося в душ, а заговорили лише після алкогольної ін'єкції. Я давно не бачив такої концентрації ненависті і брехні.
Коли мене в кожному місті питають по особливості цієї кампанії, я кажу: поменшало агресії.
У Луганську ми провели 8-тисячний (за міліцейськими даними) концерт під БЮТівськими прапорами. У 2006 році це було просто немислимо! У Харківських і Запорізьких ВУЗах нашу презентацію зустрічають оплесками, а площі кричать "Юля"! Та й сам Віктор Федорович перед цими виборами наважився нарешті поїхати до Франківська – і жодного яйця!
Країна реально стала толерантнішою і терпимішою. Може тому, що змирилася з необхідністю перетравити і пережити покоління політиків-динозаврів, які не пускають її вперед...
Тим більшим анахронізмом виглядає ОЦЕ: клубок ненависті і невдоволеного бажання виділитися на тлі загальної "регіональної" сірості! Вибори ж проходять і відходять, а ненависть залишається...
Можливо, праві БЮТівці Королевська, Курило і нашоуркаїнець Шевляк, які домовилися не реагувати до виборів на цей маразм, де в один принизливий ряд з фашизмом і Гітлером виставлені Юля і Ющенко, гімн і тризуб, УПА і дисидент Лук'яненко...
Я би навіть, можливо, зберіг цей музей ще на пару місяців – туди можна водити прибічників "широкої коалції" НУНС та ПР.
Але це не знімає для мене простих запитань. Як з такою ненавистю далі збирати по шматках країну? Чому все це покриває Янукович і його "біла і пухнаста" команда, у якої вже на язиках мозолі від розповідей про об'єднання країни? Хто научить читати Конституція і Кодекс прокуратуру, СБУ і міліцію, які все це ігнорують?!
... Коли вже виходили, зустрілися з групою екскурсантів. Студентів бюджетного (!) Інституту культури (!) в урочний час (!) їхній викладач (!) привів "для изучения образов"... Капець.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
