Три речі про ВР сьогодні
Хочу сказали лише 3 короткі речі:
Перше.
Інколи, одна з найбільш сміливих форм патріотизму – це протест.
Особливо, коли питання стоіть про державний суверенітет і майбутнє нації. Рішення просте: почніть діалог.
Друге.
Політика змінюється. І не мають більше в історії України ніколи прийматися такі надважливі закони – без обговорення, діалогу та з продавлюванням.
Якщо хтось на Банковій ще не усвідомив – то усвідомте зараз: країна хоче залишити голосування руками з вимкненим табло без тексту закону – у далекому минулому.
Тези про "російську агентуру" і "план Путіна" – вже тьмяніють. А у Мінські домовленості та необхідність іх ввести в українське законодавство – вірить лише сам пан Президент.
І третє.
Проголосити, що не повинно бути жодної критики Президента, або що ми всі повинні підтримувати Президента, правий він чи ні, – це не тільки НЕпатріотично і по-рабськи, але й зрадницьки аморально.
Останнє сказала не я.
Це Теодор Рузвельт.
Президент, який мав гідність та був сильним лідером у складні часи для своєї держави.
Не сприймають жодних питань по суті та будь-яких дискусій – тільки слабкі, нездатні, та ті, кому є, що приховувати. Вони ховають проекти історичних законів по півроку, а потім вимагають прийняти не читаючи за день.
А визнання РФ агресором, і захоплених територій – окупованими – мало відбутися дуже давно. Маємо вже рік законопроект про це у ВР.
І я за це обов'язково проголосую.
Тільки без ваших ігрищ про Мінськ, про вибори на окупованих територіях, про якісь майбутні неконституційні укази Президента та "геніальні" миротворчі плани про торгівлю з РФ і окупованими районами.
