Ти чо бикуєш?
Оскар Вайлд колись писав, що це не мистецтво копіює життя, а життя копіює мистецтво. Сьогодні в життя проліз прекрасний літературний жанр – анекдот. Якщо точніше – то анекдоти про гопів і їхні типові фразочки, як-то "ти с какова района" чи "ти чо бикуєш".
Брала я сьогодні інтерв'ю в одному непоганому мережевому ресторані "під Європу". Обідня пора, столиків мало – хто б сумнівався. У тихому куточку таки знайшовся один – вільний до 15-30.
Не встигла я закрутити розмову з черговою "жертвою" інтерв'ю, як о 14-40 офіціантка і попросила покинути столик – мовляв, люди, що бронювали на 15-30, вже прийшли. Звісно, це жахливо – незрозуміла мода приходити на годину раніше.
З іншого боку, варто подякувати ресторану – він спрацював як машина часу. Справді, коли ще випаде нагода пригадати світ дитинства – під'їзд, біля якого на "корточках" сиділи молодики у дешевих спортивних костюмах і щиро вірили, що "бабло решает".
Хоча даремно я грішу на ресторан. Таких "машин часу" по Києву зараз валом. Як мінімум – "Сяйво".
