Про жінок і людей
Вчора я сходила на показ фільму "Наш безжалісний світ" режисера Леа Фазер і дискусію за участю Режін Дефорж та Оксани Забужко (щоправда, те, що відбулося, важко назвати дискусією) про гендерні взаємини в Україні та Франції. Цікаво було після заходу, коли ми залишилися на каву з друзями: вони розповіли мені дві цікаві історії.
В одному київському університеті є викладач філософії. Одного разу він прийшов на лекцію, побачив, що в аудиторії – лише дівчата, і запитав: "А люди будуть?" При цьому студентки його чомусь дуже люблять.
А минулого року в одній установі напередодні 8 березня всі працівники чоловічої статі мали купити квіти працівникам жіночої статі. Один із них, начальник котрогось із відділів, забув. Далі картина маслом: викликає свою підлеглу, дає гроші, відправляє купити 17 троянд. На вулиці дощ, мокро і неприємно, але підлегла мужньо купує ті квіти. Повернувшись у офіс, вона почула 2 фрази:
"Де здача?" і "Бери собі одну квітку"
Ну, з Восьмим березня.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
