Ти що, не любиш Україну? (с)
Одного разу один із представників одного з видавництв під час розмови про книжки, які я хотіла взяти на рецензію, сказав прекрасну фразу: "Не страшно, якщо ви навіть і погано про книжку напишете".
Ха! – подумала я, але змовчала, бо стомилася відповідати на подібні речі.
З енного часу виявила жахливу тенденцію сучасного українського навкололітературного процесу: несхожі на дифірамби статті про літературне життя зазвичай дратують митців і їхніх видавців \ агентів \ друзів.
А оскільки навкололітературне коло в Україні непристойно тісне, то регулярно доходить до особистих розмов або листування, де доводиться відповідати на кулеметні черги запитань у стилі:
"Ти що, не любиш Україну?"
"Ти що, не любиш українську літературу?"
"Він \ вона тобі нічого не зробив – навіщо ти його \ її образила?"
З цього приводу можу сказати:
Дорогі україномовні літератори та інфраструктура! Вас ніхто не зобов'язаний любити тільки за те, що ви існуєте.
