Павлік Морозов
16 квітня відбулася прем'єра вистави "Павлік Морозов" за однойменною п'єсою Леся Подерв'янського.
Мушу сказати, що чекала більшого. Текст змінився – про це попереджали. З'явилися нові персонажі – теж очевидно, адже драматург "на коліні" (за словами Крітенка) дописував потрібні місця.
Але виставу підпсувало не це. І навіть не "невчасність", про яку пише Марися Нікітюк у своїй рецензії. Як на мене, вистава "Павлік Морозов" може бути актуальною будь-коли – гра в епічний розмах і патос античних трагедій до того спонукає.
Виставу підпсували, на мою думку, дві фундаментальні речі.
Перша: нездоровий епатаж присутньої публіки як реакція на слова "х*й" та інші. Як дітки, котрі відійшли подалі від дорослих і бавляться потай. Це найбільш дивує з огляду на те, що всі зацікавлені вже давно вивчили на пам'ять тексти Подерв'янського.
Друга: дуже недосконала гра акторів. Вони були надто неприродні для станіславівського "Верю!", але недостатньо штучні для мейєрхольдівських ігор в умовний театр.
Натомість все ж таки є речі, які мене особисто дуже потішили.
Це пан Середа в ролі Танатосу. Навіть коментувати не хочу – просто дуже органічний. Напевно, тому що не грав, а був сам собою на сцені – навіть із звичного образу не довелося виходити.
Друге – чудові гарні жівчата в ролі проституток-супутниць Сави Морозова і Щукіна. Ну просто окраса очей. Особливо чорнява. Здається, я якось бачила її в компанії пана Леся на якійсь вечірці.
А ще це використання впізнаваних маскульт-образів у виставі. Тут і Енді Уорхол (Пророк), і Вовочка (Павлік Морозов), і якась така чи то чехівська дама з собачкою, чи то Рената Літвінова 20-х років (Пєлагєя Нилiвна), жінка-коня-на скаку (еринії С*ка і Бл*дь), і дівчина-вампір а ля Стефані Майєр (Альонушка).
Ось таке.
А як вам вистава?
