Шизофренія – травма конформізму
Чим далі я читаю новини, тим сильніше враження, що навколо не реальність, а якась галюцинація. Власне розвивати тему можна, але страшно впасти в банальність.
Натомість факт.
По-моєму, в митців реально поглиблюється шизофренія чи бодай один її симптом – роздвоєння особистості.
Тільки от, скажімо, про Шкляра говорити вже набридло. Бо Шкляр примудряється і порадити юнакам "де вмерти за Україну", і тричі висловити повагу Януковичу, і компліментарно сходити на презентацію книжки Ганни Герман.
Віталій Коротич на сторінках несподівано виданої коштом державної програми "Українська книга" збірці листів "Цілком особисто" теж не дивує. Але контрастненько все одно.
Він зокрема багаторазово повторює тези на кшталт такої:
"Є досить давня точка зору, що Іуда виконував волю Божу й сам Ісус просив його перед Вечерею про поцілунок, бо інакше не збулася б Велика жертва (...) Я давно не творю коаліцій. Одна з переваг мого теперішнього становища – можливість посилати на скільки завгодно літер кого завгодно. Д.П., почавши кар'єру з гебешниками, зміг продовжити її, здобувши авторитет у ЦК, а зараз ходить у найперших патрійотах (...) У мене, на жаль, немає жодної великої ідеї, для здійснення якої я хотів би гуртуватися з блядями. Немає навіть хвилинної потреби складати парламентську коаліцію з людьми, які завтра мене продадуть з "високих міркувань " (с.55, лист датовано 12 квітня 2006 року)
Відтак Віталій Коротич має багатохвилинну потребу інтерв'ю з Януковичем. Наприклад, ось такого:
Нещодавно Олександр Бойченко читав лекцію про українських інтелектуалів і процитував чудову народну мудрість. Щось таке: український інтелектуал ніколи не втратить нагоди втратити нагоду.
