Перемога совісті

Отримаю в руках нову книжку – "Допінґ духу". Це переклад вибраних есеїв Сьорана / Еміля Чорана. Переклала з французької я, профінансувала видання програма "Skovoroda".

Але хочу сказати не про це. Хочу процитувати 2 улюблених пасажі з книжки. Чомусь зараз вони мені видаються дуже доречними:

Слави можна зажити лише шляхом завдання шкоди іншим – тим, хто так само прагне слави; немає такої репутації, яку б здобули справедливо. Щойно хтось виходить із анонімності або з усіх сил намагається з неї вийти – це означає, що він позбувся всіх життєвих сумнівів і переміг совість, якщо вона взагалі колись у нього була.

Працьовиті не думають про небуття: ті, хто гне спину, не мають ані часу, ні бажання міркувати про свій прах; вони покірно приймають суворість і безглуздість долі; вони сподіваються: надія – гідність рабів.

(до останнього гарно пасуватимуть слова Мирослава Поповича про думання на перспективу та заглядання собі під ноги)

ну і фоточка для привернення уваги