Звернення українських письменників до співгромадян у День рідної мови

Шановні співгромадяни, дорогі читачі!

Ми живемо в країні, що зветься Україною, – і стаємо свідками повзучої політичної війни проти цінностей, що складають підвалини української ідентичності. У час цього непростого випробування для кожного громадянина нашої країни ми звертаємося до вас із закликом не мовчати – і демонструвати свою громадянську позицію скрізь і завжди, де й коли виникає загроза для конституційних цінностей української держави. Сьогоднішня пасивна позиція українських громадян вже завтра може обернутися гуманітарною катастрофою.

Країну роз'єднує не мова, українська чи російська, країну роз'єднує провокаційна, агресивна українофобська політика уряду, що старою, як світ, тактикою "розділяй і владарюй" намагається відволікти увагу народу від власних економічних та дипломатичних поразок.



Провокації набули характеру лавини. Закриття українських шкіл на Сході України лицемірно видаються за "оптимізацію витрат". З підручників історії вириваються сторінки, залиті кров'ю наших предків, котрі поклали своє життя за те, щоб ми сьогодні жили в незалежній суверенній унітарній державі. Голодомор, геноцид Сталіна проти українського народу, нашу найбільшу національну катастрофу, від наслідків якої Україна потерпає донині, з орвелівським цинізмом називають всього-на-всього наслідком неправильно проведеної колективізації. Зі шкільної програми вилучають "незручні" для влади твори. Тим часом концепція літературної освіти в загальноосвітніх школах дописується невідомими авторами на користь російської літератури, в тіні якої начебто визрівала українська, що є не тільки відвертою історичною неправдою, а й прямим приниженням вартості української літератури та її геніїв. У радіоефірі давно не знайти української музики, телевізійний простір забитий російським "секондхендом", великі книжкові мережі в Україні належать російським власникам, які дбають про інтереси російської книги.

Як у колоніальні часи, нас знову намагаються переконати, нібито український творчий продукт, який більшості українців елементарно недоступний, просто "не конкурентний". На 20-му році після розвалу Радянської імперії нам знову намагаються прищепити почуття меншовартості, "неформату" всього українського.

Ми з повагою і шаною ставимося до культур і літератур усіх національностей України, що творять єдиний український народ. Ми солідарні з російськими, польськими, кримсько-татарськими, єврейськими, угорськими, румунськими, грузинськими письменниками, з письменниками всіх інших національностей, що живуть і творять в Україні, є її громадянами і сповідують її базові конституційні цінності. Ми рішуче виступаємо проти роздмухування ксенофобії, не ділимо людей на чужих і своїх, зцілюємо країну, а не роздираємо її на Схід і Захід, Південь і Північ.

Ми не вимагаємо від держави ні дотацій, ні президентських стипендій, ні урядових пенсій, не впадаємо в розпач від того, що держава нічого не робить для промоції української літератури у світі. Але ми – автори, відповідальні за українське слово, і наш професійний обов'язок – стати на захист свого читача, котрий хоче читати українською і вибирає українську книгу.

Ми гордимося українськими виконавцями, знаними в цілому світі, і хочемо в ефірі чути українську музику й українське слово.

Ми наголошуємо на тому, що присутність української мови в інформаційному просторі не може підпорядковуватися незабарній комерційній вигоді власників ЗМІ. Адже українська мова як державна захищена Конституцією України, і, нагадуємо, згідно з Конституцією, "Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".

Ми переконані, що чиновники усіх рангів повинні не лише знати державну мову, але й висловлюватися нею публічно.

Ми застерігаємо представників влади та правоохоронних органів від втручання в справи української культури, від запровадження контролю і цензури, від утисків свободи слова.

Ми застерігаємо недалекоглядних політиків від негідних для державця замахів на самі підвалини державності – від внесення змін до Конституції України та спроб переписати Гімн України.

Ми відстоюємо право наших дітей на історичну пам'ять – на правдиве, не "переформатоване" за лекалами радянської ідеологічної кон'юнктури знання про Другу світову війну, Леніна, Сталіна, УПА, Голодомор, героїв Крут, Івана Мазепу, Степана Бандеру, національно-визвольну боротьбу, про події та діячів історії тоталітарного ХХ століття.

Все це – непорушні й законні права нашого народу. І жодна влада в країні, яка зветься Україна, не сміє в нас їх відібрати.

На цю хвилину Звернення вже підписали:

Мар'яна Савка

Маріанна Кіяновська

Уляна Гнідець

Галина Вдовиченко

Роман Іваничук

Ніна Бічуя

Оксана Забужко

Лариса Денисенко

Сергій Грабар

Оксана Луцишина

Ірина Старовойт

Галина Гузьо

Наталя Трохим

Сергій Жадан

Марія Морозенко

Оксана Кротюк

Анатолій Дністровий

Наталя Іваничук

Олег Соловей

Богдан Бойчук

Віктор Шило

Микола Рябчук

Леся Романчук

Галина Малик

Олександра Коваль

Ігор Павлюк

Вік Коврей

Арсеній Барзелович

Іван Андрусяк

Віктор Мельник

Ілля Стронговський

Анна Кирпан

Олена Степаненко

Анна Багряна

Леся Демська

Костянтин Москалець

Остап Сливинський

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.