Твій порядковий номер у концтаборі ''Україна Януковича''
В уряду нема грошей на вчасну виплату стипендій, транспортникам, акторам театрів... проте в уряду є гроші на створення поліцейської держави. Верховна Рада минулого скликання в останній день роботи проголосувала за створення Єдиного державного демографічного реєстру. Це така універсальна база даних на кожного з нас і за наші ж гроші – 800 млн!!! гривень
Всі жахи цього демреєстру дивіться тут:
Сьогодні вже виділили перший транш – космічна сума 295 млн гривень. Цікава деталь – гроші освоюватимуть фірми Василя Грицака ((((
Але це, справді, деталь пейзажу. Влада серйозно налаштована цей реєстр зробити. Серед симпатиків і двигунів процесу – очільниця міністерства юстиції Олена Лукаш. Я її питала восени про цей демографічний реєстр якраз у день, коли стався скандал із втручанням у роботу держреєстрів. Пані Лукаш з холодною посмішкою відповіла: "Це ж так зручно. Я зайшла, подивилася, що мені треба – інформацію про будь-якого громадянина." Їй зручно дивитися...Їй нема сенсу пояснювати – слід вимагати від Лукаш, від уряду і президента, від парламентарів СКАСУВАТИ ЗАКОН ПРО ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ДЕМОГРАФІЧНИЙ РЕЄСТР. Тут петиція – підпишіть!
Це лише півбіди, що влада матиме швидкий доступ до персональних даних і зможе, при бажанні, використовувати ці дані у політичних цілях – переслідувати опонентів. А ще ж є загроза, що ці дані просто продаватимуться за пару сотень доларів на "Петрівці" чи на иншій барахолці.
Коли я працювала на СТБ, мої колеги робили сюжет про те, що на "Петрівці" торгують даними перепису населення. Журналісти придбали ці дані, я сама бачила, себе перевіряла: там все, адреса, склад сім'ї, місце народженя... багато чого. Придбати ці дані можна було, здається, за 200 доларів. В сюжеті журналісти розповіли і про те, що охороняти ці дані мав окремий підрозділ спецслужб, за що отримували зарплату, звання... Те саме буде і з демогарфічним реєстром. Тільки там буде ще більше інформації про кожного з нас.
і от ще з коментарів під цим блогом важливе питання:
Коментар читача: "Вот не знаю, можно ли это считать угрозой. Досту к этим данным государством имеет независимо от количества баз данных. И какая разница, как их продают – в виде отдельных баз или в виде одной.
Петиции надо писать с требованием разобраться, почему эти данные не охраняются – это да.
А победа европейцев больше похожа на пиар-ход их политиков".
Моя відповідь: Є різниця, якщо все гамузом зберігається, і якщо окремо. Наприклад, стався "злив" з бази МВС – має бути покарано посадовся, підрозділ, який це допустив. А так – жодної відповідальност!
Ну, і про Европу. В Европейському Союзі теж були спроби створити демреєстри – влада ж бо за своєю природою однакова, що в нас, що в Європі – прагне посилення контролю над громадянами. Тільки от европейці своїй владі цього контролю встановити не дали (деталільно – нижче) . Не дамо і ми – українці.
Ще раз посилання на ПЕТИЦІЮ:Зупиніть створення мега-бази даних про всіх громадян України!
" Уряди тих країн ЄС, які представили, або робили спроби представити на розгляд питання щодо впровадження централізованої бази даних зіштовхнулися із значним спротивом з боку громадськості та звинувачувались у порушенні статті 8 Європейської конвенції з прав людини, якою захищається приватне та сімейне життя особи від втручання з боку владних органів.
У червні 2009 року Палатою представників Нідерландів (нижня палата парламенту) було ухвалено Закон, яким передбачалося введення нового типу біометричних паспортів відповідно до вимог Європейського Союзу. Крім впровадження нового зразка паспорту, даним Законом також передбачалось зберігання інформації про громадян, включно із відцифрованим образом обличчя та відбитками пальців, у централізованій базі даних. Таке рішення зазнало суттєвої критики з боку громадськості. Ряд неурядових громадських організацій, таких, як "Приватність передусім" (PrivacyFirst) розкритикували обидві новели законопроекту, а саме – необхідність здачі біометричних даних як передумову отримання паспорту, а також впровадження системи їх зберігання в межах єдиної бази даних. Крім того, доступ до такої бази обумовлювався не лише в адміністративних цілях, а й у випадках кримінального розслідування, та за деяких інших обставин, визначених Законом. Він передбачався необмеженим для Генеральної служби розвідки та безпеки Нідерландів у випадках загрози національній безпеці.
Противники введення централізованої бази даних у Нідерландах стверджували, що її створення призведе до порушення прав особи, зокрема, права на приватність, що захищається Європейською конвенцією з прав людини. Також вони заявили, що створення такої бази даних виходить за межі вимог Європейського Союзу щодо безпеки паспортів та інших документів для виїзду за кордон.
Громадськість почала все більше непокоїтись через можливі зловживання правами особи у разі створення єдиної бази даних, а також піддавати сумнівам безпеку і надійність такої системи. Крім того, ця ідея втратила підтримку серед більшості членів Парламенту. У 2011 році уряд Нідерландів вирішив зупинити практику накопичення біометричної інформації громадян у централізованій базі даних, залишивши, водночас, в силі вимогу щодо необхідності її здачі у якості обов'язкової передумови отримання документів.
В той час, як у Нідерландах тимчасово призупинено зберігання біометричних даних та продовжуються дискусії з чутливих питань, у Франції ідею зі створення централізованої бази даних повністю відхилено.
У березні 2012 року до Національної Асамблеї Франції (нижня палата парламенту) надійшов до розгляду новий законопроект щодо національних ідентифікаційних карток з біометричними даними. Ним, серед іншого, передбачалось створення централізованої бази даних, у якій би зберігалась інформація щодо приблизно 45 мільйонів громадян Франції, та до якої могли б отримувати доступ, за певних обставин, урядові агенти, поліція, публічні службовці, та навіть суб'єкти підприємницької діяльності. Відповідно до статті 5 даного акту, доступ до бази даних міг бути можливим не лише для цілей видачі ідентифікаційних карток та паспортів, але і у ході розслідування при крадіжці та використанні персональних даних та встановлення ідентифікації невідомої особи, яка померла, або жертви стихійного лиха чи іншого нещасного випадку.
Ініціатива уряду Франції накопичувати такий великий обсяг чутливої інформації щодо французьких громадян у єдиній базі даних не увінчалась успіхом. Одразу ж після ухвалення скандального закону, 200 парламентарів з Національної Асамблеї та Сенату вимагали розгляду його положень Конституційною радою Франції (Сonseil Constitutionnel) на предмет їх конституційності, аргументуючи це тим, що даний Закон не відповідає як французькому, так і європейському законодавству у частині захисту прав осіб на приватність та презумпції невинуватості.
Конституційна рада Франції зреагувала дуже оперативно, і вже 22 березня 2012 року винесла рішення щодо неконституційності окремих положень даного Закону. Так, не заперечуючи проти впровадження нового типу ідентифікаційних карток (як і біометричних паспортів), Рада категорично виступила проти ініціативи Уряду щодо накопичення наявної у них інформації у централізованій базі даних.
У своєму рішенні Конституційна рада визнала неконституційними статті цього Закону, якими регламентувались питання створення та функціонування централізованої бази даних, а також ті, які визначали хто та за яких обставин може мати до неї доступ (статті 5, 6, 7, 8, 10). Конституційною радою було встановлено, що вищезазначені статті суперечать статті 34 Конституції Франції. Згідно її змісту, парламент Франції має забезпечувати відповідність законів потребі балансування між правами і свободами громадян з одного боку, та публічним порядком з іншого. На думку Ради, парламент не передбачив правових гарантій проти довільного доступу до централізованої бази даних, що несе ризик порушення права на приватність. Крім того, відповідно до статті 2 Декларації прав людини і громадянина Франції 1789 року, збирання та використання великого обсягу персональних даних є обґрунтованим лише тоді, коли це відповідає загальному інтересу. В свою чергу, аргументація на користь створення централізованої бази даних полягала у тому, що необхідно зменшити випадки крадіжки та використання чужих персональних даних шляхом створення більш безпечного, швидкого та надійного способу ідентифікації особи. Проте, на думку Конституційної ради, загроза використання персональних даних сторонніми особами не є достатньою підставою порушувати права французьких громадян шляхом збільшення втручання держави у їх особисте життя.
Після рішення Конституційної ради, Закон було змінено і він набрав чинності 28 березня 2012 року. У новій редакції було встановлено, що громадяни Франції отримуватимуть ідентифікаційні картки, які міститимуть біометричну інформацію, але вона не буде зберігатися у централізованій базі даних. Крім того, даним Законом було внесено зміни до Кримінального кодексу Франції, якими передбачались фінансові штрафи та строк ув'язнення до п'яти років за несанкціонований доступ до персональних даних."
