Я поклявся, давши слово за народ померти мій...Cьогодні разом співаємо гімн кримсько-татарського народу
Голова Кримського осередку Демократичного Альянсу Сергій Мокренюк – українець – і його дружина Ельмаз – кримська татарка – від початку російською окупації вимушені були залишити рідну домівку і переїхати до Києва. Вони не хотіли тікати доти, поки не стало прямої загрози життю Сергія – він один з організаторів Євромайдан-Крим. Після того, як Ельмаз буквально відбила свого чоловіка від окупантів, це українсько-кримсько-татарське подружжя разом з двома дітьми перебралося до Києва.
Годі казати, як сильно, як болісно вони переживають все те, що відбулось і відбувається зараз із Кримом і кримськими татарами. Та Сергій не та людина, що буде лише страждати. У п'ятницю ввечорі він вирішив, що 18 травня у День пам'яті депортації кримських татар у Києві і по всій країні українці заспівають гімн кримсько-татарського народу. Заспівають українською!
Сергій із друзями заходилися шукати студію і музик, які зробили б запис музики і виконання для всеукраїнської акції. За півгодини зголосилися дівчата з гурту Звучі дочі. Ще за годину вони вже були у студії звукозапису. Вчора ввечорі в ефірі Громадського радіо вокалістки Звучі дочі Марія Шуб і Антоніна Вінник представили слухачам гімн кримсько-татарського народу слухачам. Ми запитали, чи сподобалася їхня робота замовникам. *Ельмаз плакала*, – відповіла Марія.
Сьогодні всі разом заспіваймо гімн кримсько-татарського народу українською. У Києві вшанування пам'яті депортованих розпочнеться о 10:00 на Софійські площі, потім колона рушає у парк Швевченка, а звідти до посольства Російської Федерації на Повітрянофлотському проспекті, 27. Там і заспіваємо!
Ось слова у перекладі Михайла Карпового:
Я поклявся кров обмити з ран твоїх, народе мій,
бо чому повинні гнити братчики мої в ярмі?
І якщо в житті спокійнім не терпітиму за них,
кров гаряча до краплини висохне нехай в мені!
Я поклявся світло правди в темний край принести мій,
бо чому не може брата брат побачити в пітьмі?
І якщо від цього горя не болітиме мені,
то нехай наплачу море я кривавими слізьми!
Я поклявся, давши слово за народ померти мій,
втішити його в недолі, сльози витерти рясні.
Бо якщо я навіть ханом буду жити сотні літ,
все одно пора настане в землю полягти мені!
Історія цього гімну – це окрема драма...Автор гімну Номан Челібіджихан – організатор першого Курултаю кримських татар, перший голова уряду Кримської Народної Республіки, він встановив зв'язки з УНР – Українською Народною Республікою...загинув від рук більшовистських окупантів.
У фейсбуці багато моїх френдів пише про ситуацію в Криму. Мені найближче учорашній допис журналістки Наталі Влащенко: Слухаю кримсько-татарську дівчинку по 5-му каналу. Нерви не витримують...як ми могли допустити зробити це з кримськими татарами.
Будьмо разом з нашими братами і сестрами, приєднуйтеся до акції вшанування пам'яті у Києві та по всій Україні
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
