Я поклявся, давши слово за народ померти мій...Cьогодні разом співаємо гімн кримсько-татарського народу

Голова Кримського осередку Демократичного Альянсу Сергій Мокренюк – українець – і його дружина Ельмаз – кримська татарка – від початку російською окупації вимушені були залишити рідну домівку і переїхати до Києва. Вони не хотіли тікати доти, поки не стало прямої загрози життю Сергія – він один з організаторів Євромайдан-Крим. Після того, як Ельмаз буквально відбила свого чоловіка від окупантів, це українсько-кримсько-татарське подружжя разом з двома дітьми перебралося до Києва.

Годі казати, як сильно, як болісно вони переживають все те, що відбулось і відбувається зараз із Кримом і кримськими татарами. Та Сергій не та людина, що буде лише страждати. У п'ятницю ввечорі він вирішив, що 18 травня у День пам'яті депортації кримських татар у Києві і по всій країні українці заспівають гімн кримсько-татарського народу. Заспівають українською!

Сергій із друзями заходилися шукати студію і музик, які зробили б запис музики і виконання для всеукраїнської акції. За півгодини зголосилися дівчата з гурту Звучі дочі. Ще за годину вони вже були у студії звукозапису. Вчора ввечорі в ефірі Громадського радіо вокалістки Звучі дочі Марія Шуб і Антоніна Вінник представили слухачам гімн кримсько-татарського народу слухачам. Ми запитали, чи сподобалася їхня робота замовникам. *Ельмаз плакала*, – відповіла Марія.

Сьогодні всі разом заспіваймо гімн кримсько-татарського народу українською. У Києві вшанування пам'яті депортованих розпочнеться о 10:00 на Софійські площі, потім колона рушає у парк Швевченка, а звідти до посольства Російської Федерації на Повітрянофлотському проспекті, 27. Там і заспіваємо!

Ось слова у перекладі Михайла Карпового:

Я поклявся кров обмити з ран твоїх, народе мій,

бо чому повинні гнити братчики мої в ярмі?

І якщо в житті спокійнім не терпітиму за них,

кров гаряча до краплини висохне нехай в мені!

Я поклявся світло правди в темний край принести мій,

бо чому не може брата брат побачити в пітьмі?

І якщо від цього горя не болітиме мені,

то нехай наплачу море я кривавими слізьми!

Я поклявся, давши слово за народ померти мій,

втішити його в недолі, сльози витерти рясні.

Бо якщо я навіть ханом буду жити сотні літ,

все одно пора настане в землю полягти мені!

Історія цього гімну – це окрема драма...Автор гімну Номан Челібіджихан – організатор першого Курултаю кримських татар, перший голова уряду Кримської Народної Республіки, він встановив зв'язки з УНР – Українською Народною Республікою...загинув від рук більшовистських окупантів.

У фейсбуці багато моїх френдів пише про ситуацію в Криму. Мені найближче учорашній допис журналістки Наталі Влащенко: Слухаю кримсько-татарську дівчинку по 5-му каналу. Нерви не витримують...як ми могли допустити зробити це з кримськими татарами.

Будьмо разом з нашими братами і сестрами, приєднуйтеся до акції вшанування пам'яті у Києві та по всій Україні