Інфляції немає
Місяць тому я купив будинок. У Чернігівській області. Його попередні власники – Андрей Федосович і Галина Іринеївна – переїхали зі свого хутора до центру села, а свою стару хату продали мені. За 500 гривень. У мене якраз була одна купюра зі Сковородою.
Все, що я встиг зробити в хаті до зими – це навісити теплі двері у сіни. Потім вдарили морози: і місцевий пічник відмовився ремонтувати грубку – глина замерзає. Грубку зіпсувала рік тому бригада якихось гопників, які їздили на "газоні" по закинутим хатам і виламували з груб залізні плити. На металолом. Знаєте, такі з кільцями, щоб на них їсти готувати. Відвезеш у райцентр, погнеш кувалдою, потім у спеціальному пункті обміну на ширку зміняєш. 4 гривні за куб.
Ну от – і днями дзвонить мені якийсь родич Федосовича – і каже: "Дід просить, щоб приїхали".
Ну все, думаю. Передумали хату продавати. А там так гарно – в лісі сосновому, все в снігу, і тихо-тихо. Дожидаю вихідного, беру дружину, купуємо хліба, олії і цукру і їдемо в село. Заходимо до Федосовича. Він бесідує з нами, сидячи на печі – щось з ногами. Іринеївна – маленька й сухенька бабця – зганяє з ослона кицьку, садовить замість неї мою Сашу і розказує про своїх родичів. Їхні пожовтілі фотки висять як ікони по кутках. Багато хто виїхав у промислові міста, багато хто вмер ("а цих вже нема").
Потім вона витягує мою п"ятисотку і поруч кладе зелененьку двадцятку.
- Ось, – каже. – Забери.
Так я і знав, думаю. А двадцять – це типу комісійні чи шо.
- Забери, бо в нас не приймають, – каже Галина Іринеївна. – В лавці з мене сміялися. І в сільраді головиха не поміняє. І в райцентрі не беруть. Там і двісті не беруть.
- Покажи їм двадцять, – додає дід. – Оту зелену.
- Отакими нам поміняйте, – каже бабуся, показуючи двадцятку. – Отакі ще беруть. А ці заберіть, вони не нужні.
- У мене немає зараз, – кажу.
- Ну як буде, то завезете, – говорить Галина Іринеївна. – У мене ще двадцять є, нам хвате на місяць.
І... віддає нам 500 гривень.
Ось так виглядає ключ від хати
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
