УПА – це історія. УПА не підлягає приватизації сучасними політиками

З нагоди річниці смерті Шухевича знову влаштовується якась смолоскипова хода.

Але Шухевич і УПА не мають жодного стосунку до нинішніх нациків. Марші "за" чи "проти" УПА вигідні тільки людям, які хочуть заробити на цьому. Тягнибок і Вітренко – ось близнюки-браття, які не можуть без таких маршів і взагалі один без одного.

А УПА тут – ні до чого. УПА – тільки привід для чергової сварки, яка дозволяє залишитися нашим смішним "радикалам" на плаву.

"Зараз не потрібно реанімувати УПА, зараз потрібні професіонали у владі", – сказав мені чотири роки тому останній командир УПА Василь Кук.

Наші нацики можуть похвалитися єдиним професійним умінням – проводити смолоскипові марші та інші ходи. Але ця їхня діяльність не має жодного стосунку до героїчної боротьби УПА. Так само як і "православна" активність Вітренко та інших імперських маразматиків має дуже мало стосунку до Православ'я. Це я вам як прихожанин УПЦ-МП кажу.

Дозволю собі процитувати власний текст на УП чотирирічної давнини:

Просто їм усім хочеться прив'язати до себе бренд "УПА" – тільки одні з префіксом "спадкоємці", а другі – "борці проти". Однак і ті, й інші не мають жодного стосунку до боротьби УПА та ідеології ОУН і українського парламенту тих часів – Української Головної Визвольної Ради, президентом якої був Кирило Осьмак з Шишак Полтавської області.

Вони просто приїхали зі Львова й Севастополя, щоб попіарити своїх вождів. До УПА й ветеранів цей "марш" має дуже віддалений стосунок. Притягнутий за дуже великі вуха. За штампи.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.