24 жовтня 2013, 08:49

Ти б ще до нього в труси залізла, або правила спілкування з польським депутатом.

В польському сеймі дістала запитаннями депутата Роберта Бєдроня. Йому довелося розповісти про автомобілі, свої приймальні, куди їздить на відпочинок, чи в клубі партії в сеймі роблять ремонт за бюджетні гроші та чи голосує він чужими картками.

Роберт Бєдронь – депутат Сейму

Відтак захотілось побути Владиславом Соделем, котрий фотографує депутатські годинники. Але в Бєдроня годинника на руці не було. Я запитала, чи є годинник взагалі та скільки коштує. Бєдронь сказав, що годинників не носить, відтак перейшли до одягу. В'язана краватка коштує 1 фунт, відзвітував народний обранець.

Про все це Бєдронь розповідав з усмішкою, ніякого здивування в парламентаря ці запитання не викликали, місцеві журналісти їх задають постійно і пишуть про всі не надто по кишені речі, що з'являються в депутатів – каже парламентарій. Натомість, російські і молдовські журналісти, котрі теж були на цій зустрічі дуже дратувалися з моїх питань. Одна російська колега навіть сказала: ти б до нього ще в труси залізла.

Перед тим ми з журналістами ходили в газету "Super express". Це польський таблоїд. Я не надто з захопленням йшла на цю зустріч, бо сама не читач таблоїдів. Однак ті ж мої колеги дуже були зацікавлені тим, як журналісти підглядають за життям зірок, що ті купують і за скільки (в той день у Варшаву якраз приїхала Шерон Стоун), скільки коштують сканадальні фото зірки топлес і так далі. Мені після таких двох різних зустрічей здалося дуже дивним зацікавленість медійників зірками, що мають приватне життя, на яке самі заробляють і така незацікавленість (я б навіть сказала, що вони мої питання вважали ознакою поганого тону) тим, як і на що тратить гроші платників податків депутат і чи живе він на одну зарплату.

На другий день ми були в Католицькому агенстві. Журналістам цього сайту доводиться писати не лише про те, що хорошого робить католицька церква для вірян, а й, наприклад, про педофільські сканадали серед священиків. Російська колега тоді сказала, що сама вона на подібні теми старається не писати, бо православна і тому не хоче компрометувати релігію.

Чому я про все це розповідаю? Мені видається, що на цих двох прикладах видно, як ми далеко ще від Європи і близько до сусідів по інший бік кордону. Я теж часто чую не лише від співгромадян, а і від колег, що запитувати про машини не варто, бо всі нардепи мають лексуси і мерседеси, і що тут такого. Я завжди думаю, що є щось тут такого, бо депутату на його зарплатню просто не по кишені така машина. Та й навіть ну не пасує це. Так само, як Януковичу Межигір'я. А про патріарха Кіріла доводилось чути, що йому той годинник взагалі бог послав, Хоча, можливо мені просто попалися такі колеги-журналісти в компанію.

P.S.

Аби потрапити в Сейм – довелося чекати півгодини. Зазвичай все займає 10 хвилин, просто в той день була в Сеймі Шерон Стоун, багато депутатів (котрі теж прогулюють час від часу засідання) збіглися пофотографуватися.

Коли ми йшли коридором до клубу партії Бєдроня, я побачила, як збираються на засідання члени парламентського комітету інфраструктури. Зайшли ми на засідання без проблем. Власне відвідати комітети може кожен журналіст. Решта громадян може спостерігати за перебігом засідання на сайті Сейму. Траснсляція роботи кожного комітету ведеться онлайн.

Збираються члени комітету інфраструктури.

Одна з камер, що транслює засідання.

Коли Бєдронь почув, що в Україні є така програма "Дорогі депутати", котра вивчає, як працюють народні обранці і чи виконують свої обіцянки перед виборцями – Бєдронь дуже зрадів, що в Польщі такої програми немає.

Думаю, якби така була, журналістам набагато важче було б її наповнювати.

Але правда дорожче

Я пригадую, як провела день Незалежності. В Курахово на базі "Донбасу". Там один з бійців поділився ідеєю: агітмашина з генератором, мегафоном на ній, листівками/газетами та можливістю заряджати багато телефонів...

Чого варта взагалі у цій всій ситуація журналістика?

Ну добре хоча б поезія, поезія принаймні діє як знеболювальне. А чого варта журналістика? Чого варте документування всіх цих жахіть? Чого вартий щоденний пошук позитиву серед цієї всієї гарі, сірого диму, запаху страху і смерті? Пошук романтики серед окопів, пошук гарячих очей там, де бачиш лише зігнуті спини усіх, хто живе під мінометним обстрілом...

А ваші нашу б уже зарізали

Його звати Ігор. Ігор – це російський прикордонник, який займається моїм питанням. Ігор старший від мене на кілька років, у нього сім'я і діти...

Хроніка війни у Слов'янську очима сотника Майдану або місяць без душу

Зідзвонювалися з другом. Він на тиждень повернувся зі Слов'янська. В самому Слов'янську був місяць командиром одного із взводів 1-го батальйону Нацгвардії...

Донбас на колінах, або як померти за пляшку горілки

"Одевайте белое, это правило войны"- сказали нам російські журналісти неподалік від супермаркету "Метро". Ми обидвоє були в темно-синьому. Десь за "Метро" з боку аеропорту було чути одиночні вистріли...

Приватна автострада лише для депутатів. Та інші архітектурні шедеври столиці.

Архітекторів Івана Мельничука та Олександра Бурлаку я застала на відкритті виставки Pinchukartprize разом з самим Віктором Пінчуком. Кімната нагадувала архітектурну майстерню, а самі молоді архітектори власне і розповідали потенційному інвестору про вигідні проекти:- оце світлодіодна стіна...