Робота над помилками: як рухатись далі після Нідерландів?
Після публікації попередніх результатів дорадчого референдуму в Нідерландах щодо Угоди про асоціацію між Україною і ЄС, багато представників політикуму розпочали жваво аналізувати причини цього провалу. Серед домінуючих – російська пропаганда, внутрішньоєвропейські проблеми, неможливість за 2 місяці змінити інформаційне поле Нідерландів на свою користь, поінформованість місцевого населення щодо рівня корупції в Україні...
Зрозуміло, що хвиля обурення, яка прокотилась вітчизняним інформаційним простором та соцмережами, має велику емоційну складову, оскільки мова іде про певною мірою руйнацію надій та сподівань суспільства. Проблеми ЄС в контексті референдуму свідомо упускаю, бо вважаю, що не варто зациклюватися на цій тематиці. Хоча це частково має місце, проте Європа зі своїми проблемами буде розбиратися сама. Для нас важливішим є український аспект справи.
Разом з тим, на моє глибоке переконання, цю геополітичну поразку потрібно аналізувати з холодною головою. Провести роботу над помилками, аби зрозуміти, що саме стало причиною такого ставлення народу Нідерландів до України. Визнати їх, та почати працювати як і належить, не опускаючи рук.
Спробуємо розібратись системно, чому з точки зору української складової цього референдуму так сталося.
Отже.
Перше. Про те, що долю асоціації України з ЄС будуть вирішувати саме Нідерланди і саме шляхом референдуму, було ж відомо не вчора. Якщо точно – дата проведення була визначена наприкінці жовтня минулого року. Тобто за п'ять з гаком місяців. (Хоча провладні політики чомусь стверджують, що на усю кампанію було лише два місяці). Враховуючи доленосний, без перебільшення, характер цього референдуму, він мав стати для української влади одним з головних пріоритетів. До того ж заздалегідь було відомо, що в Нідерландах активно діють російські пропагандисти, аби заблокувати європейський вектор руху України.
Це був бекграунд організації та роботи інформаційно-просвітницької кампанії по створенню позитивного іміджу нашої держави.
З урахуванням таких стартових умов, влада України мала включити всі можливості контрпропаганди, аби нівелювати вплив росіян та представити Україну населенню Нідерландів у кращому світі. Термін часу дозволяв сподіватись на позитивний результат такої діяльності. Чи спроможна на це наша влада? Наївне запитання. В чому сильні "нові політики", так це в мистецтві піару. Піар – це їхнє все! У найближчому оточенні президента Порошенка – самі медійники, починаючи з колишнього "медійного магната" Ложкіна та улюбленого кума Стеця із цілим міністерством інформації, та закінчуючи імплантованими в пропрезидентський депутатський корпус колишніми піарниками та журналістами. Це вже не говорячи про очільника зовнішньополітичного відомства Клімкіна. У стислий термін їм вдалося створити потужну пропагандистську машину, яка продукує "темники" та транслює їх по ЗМІ та соцмережам. Машина ефективно працює на "внутрішньому ринку", включаючи, коли треба теги #зрада або #перемога. Тобто інтелекту та працездатності вистачає. Однак вони мають специфічне застосування. Такі б зусилля – та у правильне русло...
Друге. Що повинні зробити державні люди, дізнавшись про те, що через майже півроку відбудеться важливий референдум, від якого буде залежати доля країни (і, між іншим, передвиборчих обіцянок президента)? Вони повинні терміново зібратись, накреативити план локальної медійної кампанії, визначити інформаційні носії, меседжи, форми впливу, відповідальних за виконання. Мова, повторюсь, іде про локальну кампанію, спрямовану на населення окремої країни (яка має специфічний територіальний устрій, свої традиції та особливості сприйняття інформація, що неважко вивчити та урахувати). Із відомим в обличчя інформаційним суперником та знанням його бруднуватих засобів. Для такої піар-команди, яка обсіла главу держави, це не є надзавданням. Впорались би. Але...
Чому вони цього не зробили?
Думаю, що усі були зайняті. Пан Ложкін писав книгу про "Четверту республіку", пан Стець писав темники про зраду та перемогу, "єврооптимісти" з фракції БПП писали у Фейсбук про те, що всі погані, в тому числі і президент, а вони – хороші. Можливо, ця робота на якомусь рівні й була організована, але суспільство про неї не знає. При цьому представники влади караванами подорожували до Брюсселю за бюджетний кошт та робили селфі.
Тому варто проаналізувати та оприлюднити інформацію про план робіт, які були проведені Україною в інформпросторі Нідерландів, їхню вартість та ефективність використання цих коштів. Досі на особистий звіт спромігся лише Нородний депутат від БПП Сергій Лєщєнко, який опублікував перелік заходів, у яких особисто брав участь.
Третє. Громадянське суспільство дуже активно включилося в роботу, розуміючи важливість позитивного результату цього плебісциту в якості сигналу Україні. Піарниками, письменниками, журналістами та спортсменами в Нідерландах було розгорнуто в останні 3 місяці активну інформкампанію, були відзняті та транслювалося для різних аудиторій більше 40 відеороликів про Україну, науковцями проводилися лекції для місцевих студентів тощо.
Якщо представники громадянського суспільства у цьому питанні працювали за державні кошти, то теж варто проаналізувати їх ефективність, з урахуванням позитивів і негативів проведеної роботи.
Четверте. Після цього всього суспільство мало б отримати сигнал від влади, що вона стурбована, що сприймає це як серйозний виклик і сигнал для себе, що за такі результати роботи понесуть відповідальність її куратори (може, міністр закордонних справ?). Це і є об'єктивна робота.
Щодо зовнішньополітичного відомства, яке аж ніяк не продемонструвало професіоналізму у цьому питанні, – це тема окремого дослідження. Враховуючи те, що референдум взагалі-то є суверенним процесом, особливу увагу треба було приділити прямим контактам та постійній дорадчій роботі із урядом Нідерландів. Бо враження таке, що основна надія покладалась саме на піар-складову, а не на дипломатичну роботу.
Та чи взагалі хтось понесе відповідальність за це? Гадаю, всі знають відповідь. Мінстець вже старанно розганяє інформацію про "внутрішньоєвропейські проблеми", про "російську пропаганду", про "нічого страшного не сталось", "Україна залишається на європейському шляху"... Чисельна піар-контора Банкової вже кинулась на нову інформаційну битву. План, меседжи, темники, носії інформації... – все на вищому рівні! Від професійного маніпулювання інформацією до показового депутатського скиглення.
...А треба було отак затято інформаційно воювати за Нідерланди. Або хоча б спробувати поборотись системно.
Невідомо ще й наскільки вплинули суб'єктивні чинники. Адже українська преса в останні дні перед референдумом активно перебирала подробиці офшорного скандалу. З точки зору референдуму у Нідерландах, час і строки активного "розкручування" журналістами цього викриття, скоріш за все мали значення. Можливість маневрувати з датою публікації викривальних матеріалів була, й можливо б тоді нідерландські газети не майоріли цією інформацією.
Нідерландський референдум не став для влади пріоритетом N1, хоча за всіма ознаками, мав таким стати.
І саме через ці непрофесіоналізм, нехлюйство та бездіяльність владної раті, програла Україна. Саме в цьому винна діюча влада, яка прийшла на хвилі єврообіцянок, але своїми діями посіяла "європесимізм".
Ми маємо визнати, що позиціонування України у світі визначає і її внутрішній розвиток. Але поважаюча себе країна має системно працювати над іміджем. Коли йде мова про вирішення завдання майбутнього розвитку України – влада має бути єдиною із громадянським суспільством у своїй роботі. Тому, варто було проявити загальну злагоджену позицію.
Не дивлячись ні на що, Україна буде рухатись далі шляхом, який визначило суспільство. То ж треба врахувати помилки, яких дуже багато – від ідеологічних до суто технологічних. Спокійно і зважено.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
