Реабілітація ветеранів: між "рекордами" і людською підтримкою

Два ветерани на підступах до вершини Петроса

Сьогодні я повернувся з гірського походу разом із групою українських ветеранів. Ми провели три дні в горах і піднялися на Петрос – понад 2000 метрів над рівнем моря. Це не перше наше сходження на Чорногору, але моє перше в якості ветерана після тривалої служби в лавах ЗСУ.



"Боцман" тропить...

Було дуже непросто фізично, але водночас надзвичайно цінно з точки зору розуміння того, що саме ми вкладаємо в поняття природо-реабілітації після війни.



Гори дедалі частіше стають простором відновлення для хлопців і дівчат, які повертаються з війни, і це справді потужний ресурс. Проте принципово важливо розуміти: горотерапія – це не лише про спорт і точно не про чергові змагання. Їх було достатньо на фронті, щоб вижити – треба було битися не лише з ворогом. В реабілітації важливо відновити довіру до навколишнього світу і до людей. Краще самої природи цього ніхто не зробить.



Відновлення в горах – не про рекорди, не про швидкість і не про фізичні нормативи. Для ветеранів це має бути простір безпеки, а не чергове випробування на витривалість.



Сама природа нас ставить в рамки подолання себе, а люди навколо мають проявити дружню підтримку і допомогу, що власне й формує терапевтичну основу зцілення.

Більшість ветеранів повертаються з війни у стані глибокого виснаження – фізичного, психологічного, морального. Поранення, ампутації, протези, ПТСР, досвід полону, депресивні та суїцидальні кризи потребують не вимог і очікувань, а уважного, людяного ставлення. Ветеран не має доводити свою спроможність. Він має право на підтримку.



З клінічної та психофізіологічної точки зору, м'яке перебування в горах сприяє відновленню: знижується рівень стресу, стабілізується нервова система, покращується сон, поступово повертається відчуття внутрішньої опори. Але це працює лише тоді, коли маршрут і темп підлаштовані під людину, а не навпаки.



Саме тому гірська реабілітація має бути системною: з етапами, базовими таборами, можливістю зупинитися, відпочити, отримати психологічну підтримку. У своїй клінічній практиці та ветеранському просторі, що ми розвиваємо, саме такий підхід є принциповим і базовим. 



Відновлення ветеранів – це не про черговий рекорд чи спортивне досягнення. Хоча й не без того, але в першу чергу – це про людяність в дикій природі, де базою є відчуття повної дитячої свободи і довіри, яку дарують люди людям.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.