Заколотники на Банковій підтримали низку корупційних та лобістських псевдозаконів
Під час збіговиська на Банковій 4 квітня 2013 року "регіонали" та комуністи підтримали низку корупційних та лобістських псевдозаконів.
Підтримка путчистами законопроекту "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо визначення деяких доходів бюджету" – це черговий крок на шляху знищення місцевого самоврядування та запровадження нових корупційних схем у бюджетному процесі.
Цей документ відбирає у місцевих бюджетів ще одне джерело надходжень – реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад та відповідними районними державними адміністраціями, а також плату за надання адміністративних послуг. Уряд Азарова запропонував, а так звана "більшість" підтримала, щоби цей збір, який сьогодні наповнює бюджети місцевого самоврядування, районні та обласні бюджети, надходив до загального фонду держбюджету. При цьому псевдозаконі не передбачено жодних компенсацій місцевим бюджетам за втрату цього джерела надходжень.
Більше того, фінансування роботи державного реєстратора здійснюється за рахунок місцевих бюджетів і ці витрати в тому числі покриваються за рахунок надходжень від реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У той же час у разі запровадження цієї законодавчої пропозиції видатки на фінансування діяльності державного реєстратора здійснюватимуться за рахунок інших надходжень місцевих бюджетів, що, відповідно, зменшить обсяг фінансування інших важливих бюджетних програм.
Втім, у цьому псевдозаконі закладені ще більш небезпечні "новації". Уряд пропонує тепер вже на рівні Бюджетного кодексу України узаконити корупційну норму, встановлену Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік". Йдеться про норму, яка суперечить принципам бюджетної системи – про надання державних гарантій для кредитів (позик) головних розпорядників бюджетних коштів, залучених ними для здійснення капітальних видатків понад обсяги встановлених бюджетних призначень. Це призведе не лише до неконтрольованого накопичення фінансових зобов'язань бюджету, але й відкриває шлях для безконтрольного збільшення кошторисної вартості будівництва об'єктів, і як наслідок – збільшення так званих "відкатів".
У продовження теми незаконного взяття бюджетних зобов'язань комуно-"регіональна" хунта підтримала ще один псевдозакон "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (щодо державних гарантій) ". Законопроект був поспіхом написаний і поданий урядом Азарова очевидно з метою забезпечення реалізації Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки, яка передбачає залучення фінансового ресурсу у 165 млрд. грн. під державні гарантії.
Законопроект послаблює боргову безпеку в державі, а також іще раз (на додаток до Закону "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо визначення деяких доходів бюджету") узаконює корупційну схему щодо взяття головними розпорядниками коштів бюджетних зобов'язань без планових призначень.
Кабінету Міністрів тепер дозволено встановлювати умови надання державних гарантій та звільняти головних розпорядників бюджетних коштів від зобов'язання надавати майнове або інше забезпечення виконання зобов'язань за держгарантіями та вносити плату за надання держгарантій, а Державне агентство автомобільних доріг України – звільнити від зобов'язання надавати майнове або інше забезпечення виконання зобов'язань за державними гарантіями та вносити плату за надання державних гарантій.
Проте державні гарантії (без надання майнового забезпечення), у разі невиконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, можна розглядати як відстрочену форму фінансування витрат Державним бюджетом України. Адже відомо, що частина кредитів під державні гарантії не повертається. За період незалежності України втрати бюджету в результаті настання державних гарантійних випадків становили близько 2-3 млрд. дол. США.
Надання урядом права самостійно встановлювати умови надання державних гарантій та звільняти головних розпорядників бюджетних коштів від зобов'язання надавати майнове або інше забезпечення виконання зобов'язань за державними гарантіями створить непрозорі схеми надання гарантій на таких пільгових умовах, що збільшить тягар фінансових витрат, пов'язаних з функціонуванням системи державних гарантій.
Відверто корупційним і спрямованим на відмивання бюджетних коштів та коштів вкладників банку є псевдозакон "Про особливості діяльності санаційного банку". Головною його сутністю є створення санаційного банку (на основі АТ "Родовід банк"), основною задачею якого буде купівля "проблемних" активів у комерційних банків. Тобто створюватиметься механізм, за якого з комерційних банків знімаються будь-які ризики та відповідальність за видачу кредитів, які завідомо не буде повернено (пов'язаним особам). По суті відповідальність перекладається на плечі держави в особі санаційного банку. Це означатиме, що громадяни України, сплачуючи податки, будуть сплачувати боргові зобов'язання за кредитами олігархів.
Цей псевдозакон містить очевидну корупційну схему, за якої кредитор може взяти кредит у державному банку і довгий час його не віддавати. Таким чином цей актив переводиться в банк "Родовід", і надалі може безконтрольно реалізовуватися за значно меншу ціну із завданням матеріальних збитків державі. Далі установа, яка викупила за меншу ціну актив, працює над стягненням заборгованості і реалізовує майно, що забезпечує "проблемні" кредити, за більш високою ціною.
Цей документ є відверто антиконституційним, оскільки порушує визначене Конституцією право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Втім, проект передбачає, що "банки укладають договори щодо передачі активів санаційному банку на підставі рішень органів управління банків без повідомлення та отримання відповідної згоди акціонерів, боржників, вкладників та інших кредиторів (крім Національного банку України). Боржники, вкладники та інші кредитори не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань такими банками у зв'язку з передачею ними активів санаційному банку".
Ще один лобістський псевдозакон – "Про внесення змін до Закону України "Про угоди про розподіл продукції" (щодо державного регулювання укладення та виконання угод) ", який відновлює діяльність Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції, яка була припинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів.
Повноваження, які планується надати цій комісії, виходять за межі її компетенції як консультативного (дорадчого) органу. Зокрема це стосується затвердження нею переліку конкурсної документації (зміни до ст. 7 Закону України "Про угоди про розподіл продукції") та покладення на неї обов'язку здійснення державного контролю за виконанням угоди про розподіл продукції. Може скластися враження, що така комісія спеціально комусь потрібна для полегшення проведення корупційних оборудок. Автор законопроекту – нардеп від Партії регіонів О. Онищенко, якій до обрання його до ВРУ обіймав посаду директора ТОВ "Надра Геоцентр" і який особисто зацікавлений в такій комісії для "кришування" свого газового бізнесу.
Більше того, законопроект складений відверто непрофесійно і всупереч іншим законам України, які регламентують діяльність центральних органів виконавчої влади. Наділення Міжвідомчої комісії певними формально-владними повноваженнями дає підстави розглядати її як орган виконавчої влади, створення якого суперечить Конституції України, згідно з якою утворення центральних органів виконавчої влади віднесено до повноважень Президента України.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
