Закон про особливий статус Донбасу: як і хто веде Україну до капітуляції?

Що об'єднало у спільному голосуванні здавалося б непримиренних опонентів з "Європейської солідарності", "Слуг народу" та ОПЗЖ?

Путінські хотілки з федералізації України. А саме – продовження дії закону Про особливий статус Донбасу.

Отож по порядку.

У четвер, другого грудня, "Європейська солідарність" разом зі "Слугою народу" та ОПЗЖ вкотре продовжили особливий статус Донбасу без змін ще на рік.

317 голосів "за".

До речі, свободівка Оксана Савчук голосувала ПРОТИ.

Ось справжнє обличчя, як п'ятого так і шостого президентів. Це в інтерв'ю вони називають Путіна – "агресором, ворогом чи навіть вбивцею", а медведчуківське ОПЗЖ – "колаборантами і ворогами України".

А на ділі – "Європейська солідарність" Порошенка дає 24 голоси, "Слуги народу" Зеленського – 225 голосів за закон, написаний Путіним ще в 2014 році.

І не коробить ні одного, ні другого, що восьмий рік голосують в унісон з путінсько-медведчуківським ОПЗЖ (від тих – 19 голосів "за"). Голосують за капітуляцію України. За продовження війни на покоління і покоління українців.

Вони, виправдовуючи своє голосування, щороку вас переконують: восьмий рік голосуємо – і нічого страшного не сталося.

Порошенко каже, що мінські угоди – єдиний, безальтернативний шлях до досягнення миру. Так де ж той мир?

А Зеленський на публіку киває на попередника. Каже: мушу підтримувати мінські угоди, бо їх Порошенко підписав.

Серйозно? Зовсім нас за дурнів маєте?

Чого ж тоді він ставши президентом від цього Мінську не відмовився. Обіцяв ж перед виборами, а сам власноруч підписав зобов'язання виконувати Мінськ на зустрічі в нормандському форматі у грудні 2019 року в Парижі?

І найцинічніше, що як у Зеленського, так і в Порошенка свідомо маніпулюють, що, мовляв, того Мінська ніхто і ніколи виконувати не буде.

Скільки можна брехати? Доголосувалися вже до того, що навіть наші найбільші союзники – Сполучені Штати Америки – готові йти на поступки Путіну і вустами держсекретаря Блікена вимагають від нас виконання цих Мінських угод! Мовляв: "Ну, а чого ж ні? Ви ж самі за них кожен рік голосуєте!"

Так от. Зараз я розповім вам про те, про що вони мовчать. Розповім, що у тих угодах насправді написано.

Перше. Російським окупантам та їхнім посібникам терористам гарантується амністія.

Вони вам розказують, що ніби то це не стосується тих, у кого кров на руках. Брешуть. Де в їхньому законі це сказано?

Щоби не бути голослівним, я читаю офіційний документ. Цитую дослівно:

Стаття 3. Держава гарантує відповідно до закону недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей.

Органам влади та їх посадовим (службовим) особам, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності забороняється дискримінація, переслідування та притягнення до відповідальності осіб з приводу подій, що мали місце у Донецькій, Луганській областях.

Нормально? Нема тут жодного слова про жодні винятки. Амністувати готові всіх. Всіх, у кого руки в крові. І тих, хто вбив 73 свободівців, зокрема Героя України, донецького свободівця Дмитра Чернявського в 2014 році. І тих, хто вбив Ярослава Журавля в 2021 році. І тих катів, які посилками пересилали частини тіла наших убитих захисників їхнім коханим і матерям.

Тих, хто убив 15 тисяч українців і вигнали мільйони зі своїх домівок. Тих, хто катували невинних людей по підвалах. Може, нам ще вибачення в них попросити і пільги для їхніх "вєтєранов" передбачити в бюджеті?

Друге. Узаконюється режим "сприяння" для російської мови і знищення української мови.

Знову ж таки цитую дослівно:

Стаття 4. Держава гарантує відповідно до Закону України "Про засади державної мовної політики" право мовного самовизначення кожного жителя в окремих районах Донецької та Луганської областей щодо мови, яку вважає рідною, вибору мови спілкування, вільного користування російською та будь-якою іншою мовою у суспільному та приватному житті, вивчення і підтримки російської та будь-якої іншої мови, їх вільний розвиток і рівноправність.

Третє. Надається імунітет депутатам, "обраним", а на ділі призначеним під контролем терористів.

Цитую:

Стаття 5, абзац 2. Повноваження депутатів місцевих рад і посадових осіб, обраних на позачергових виборах, призначених Верховною Радою України цим Законом, не можуть бути достроково припинені.

Четверте. Терористи призначатимуть керівників органів прокуратури і судів, а самі стануть "народною міліцією", підпорядкованою виключно місцевій владі, яку, як ми розуміємо, буде "обрано" з колишніх ватажків загонів бойовиків.

Цитую:

Стаття 5, абзац 3. В окремих районах Донецької та Луганської областей законами України запроваджується особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань.

Стаття 9. В окремих районах Донецької та Луганської областей рішенням міських, селищних, сільських рад створюються загони народної міліції, на які покладається реалізація завдання з охорони громадського порядку в населених пунктах цих районів. Координація діяльності загонів народної міліції з охорони громадського порядку в населених пунктах здійснюється відповідним сільським, селищним, міським головою. Загони народної міліції утворюються на добровільних засадах із числа громадян України, які постійно проживають у відповідних населених пунктах окремих районів Донецької та Луганської областей.

П'яте. Україна мусить забезпечити прямі зовнішні відносини Донбасу з регіонами Росії. По суті, визнається сам факт відсутності суверенітету України для цієї території.

Цитую:

Стаття 8. Органи виконавчої влади сприяють розвитку в окремих районах Донецької та Луганської областей транскордонного співробітництва, спрямованого на вирішення спільних проблем розвитку, посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами, органами місцевого самоврядування окремих районів з адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації на основі угод про прикордонне співробітництво, що укладаються територіальними громадами, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами у межах компетенції, встановленої законом.

І шосте. Те, що взагалі на голову не налазить: ми з Вами за це все ще й маємо платити. Не вимагаючи від них жодних податків.

І знову цитую:

Стаття 7. Держава надає підтримку соціально-економічному розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей...У законі про Державний бюджет України щороку передбачаються видатки, що спрямовуються на державну підтримку соціально-економічного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей. Україна гарантує визначення таких видатків загального фонду Державного бюджету України захищеними видатками, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Готуйтеся вивертати кишені, добросовісні громадяни. Цей сєпарський банкет буде за ваш рахунок.

Нагадую. ЄДИНА парламентська фракція, яка повним складом відмовилася голосувати за цей закон в 2014 році – це "Свобода". Тоді ми просто витягли картки для голосування.

Я думаю, тепер для всіх очевидно, що цей закон – це зрада 15-ти тисяч українців, які загинули на фронті московсько-української війни. Це зрада тисяч тих, хто нині зі зброєю в руках відстоює незалежну соборну Україну. Це плювок в обличчя мільйонів українців, які були вимушені втікати від так званих "ДНР-ЛНР". Це – зрада України. Оце держпереворот. Оце справжня рука москви.

Ми вже мали приклад із "автономією" Криму і добре знаємо, чим це закінчилося: втратою півострова. Таку саму міну сповільненої дії українській державі підкладають і зараз. З ослячою впертістю. Сьомий рік поспіль. На догоду Кремлю. Я сподіваюся, всім очевидно, що якби цей закон не був вигідний Москві – то ОПЗЖ за нього в житті б не голосувало.

Повторюю визначення окремим законом "особливого статусу" окупованих територій Донбасу – це крок до знищення української Держави. І саме цього домагається Кремль. І, очевидно, саме це вимагатиме Путін від Байдена під час особистої зустрічі.

Москві потрібна "автономія" для Донбасу, де за гроші українців вона будуватиме "русскій мір". Не спромігшись взяти нас приступом, тепер Путін намагається діяти підступом. Розповсюджуючи ракову пухлину так званих "особливих статусів" і "автономій". Саме це його стратегія поневолення України.

А якою би мала бути стратегія України?

Перше – нарешті відмовитися і від безплідних Мінських угод, і від лицемірної формули Штайнмаєра, і від зрадницької ідеї надання особливого статусу для Донбасу.

Друге – змінити нормандський формат переговорів на будапештський – з прямою постійною участю CША, Великої Британії, а також країн Балто-Чорноморської осі (країн Балтії, Польщі і Туреччини).