Вагнергейт: скандал з Єрмаком та Зеленським
Журналісти із Bellingcat опублікували першу частину свого розслідування. І воно миттю стало топ-темою всіх українських ЗМІ. З'явилися тисячі коментарів – і від аналітиків, і від політиків, і від свідомих громадян. Коротше кажучи, суспільство шоковане.
Тільки от я особисто не розумію: а, власне, чим?
Невже когось здивували оприлюднені факти? Невже для когось стало одкровенням, що в Україні при владі до сих пір залишається купа московської агентури? За всі роки Незалежності аж ОДНОГО зуміли покарати – Єжова, перекладача прем'єр-міністра Гройсмана. Півтора роки відбув у СІЗО – і вже на волі давно. Злочини ще одного затриманого – генерала СБУ Шайтанова – безрезультатно "розслідують" другий рік. Решту ж навіть і перевірити не спромоглися...
А, може, хтось сприйняв всерйоз той фарс, який нам представили як "парламентську ТСК у справі вагнерівців"? Хтось сподівався, що "слуги" на чолі цієї ТСК проведуть справедливе розслідування? Проти Зеленського? Серйозно?
Ну так отож... Ні Зеленського, ні Єрмака навіть не допитали.
У цій історії влада дуже вже забрехалася.
Спочатку казали, ніби спецоперації взагалі не було. Потім – що Україна не має до неї жодного відношення. А тепер, коли з'ясувалося вже остаточно, що має – або нічого не пояснюють, або міняють версії мало не щодня. І роблять вигляд, ніби спецоперація сама по собі розвалилася.
Це обов'язково призведе до повної втрати довіри нації до влади.
Це вже сильно вдарило по міжнародному іміджу України.
І це вже призвело до того, що західні спецслужби перестають довіряти українським.
Очевидно ж для всіх і кожного: Україна НІКОЛИ не стане членом НАТО, поки п'ята колона Кремля у владі зливатиме всю інформацію ворогу.
Але і це – не найгірше.
Найгірше те, що в наших тюрмах немає 33 вагнерівців, яких можна було б засудити як військових злочинців.
Немає 33 вагнерівців, якими можна було б скористатися як свідками в справі великих московських злочинів – підтвердження у міжнародних судах московської військової агресії в Україні, серед яких наприклад, збиття малайзійського Боїнга, тощо.
Зрештою, немає ув'язнених 33 вагнерівців, яких можна було б обміняти на українських військовополонених.
Зокрема і на нашого побратима Олега Приходька, керівника Сакської райооної організації "Свободи" в Криму, над яким московити нині знущаються у "Владімірському централі".
Всіх цих проблем можна було б уникнути, якби ще на початку війни тодішня влада втілила той комплекс заходів, який вимагала "Свобода".
Перше. Провести РЕАЛЬНУ люстрацію.
Не бутафорну, як вони зробили – РЕАЛЬНУ. Щоби жоден регіонал і комуніст, жоден посібник злочинного режиму Януковича навіть найменшу посаду у нинішній владі посісти не міг.
Друге. Зробити обов'язковою перевірку на детекторі брехні.
Для всіх держслужбовців і силовиків високого рангу – на предмет їхньої можливої співпраці з кремлівськими спецслужбами. Щоби жоден ворожий прихвостень навіть шансу на доступ до держтаємниці не мав.
Третє. Запровадити кримінальну відповідальність за колабораціонізм.
Встановити найвищу міру покарання для державних зрадників і колаборантів, особливо – у час війни: смертну кару. Щоби десять разів подумали, чим вони ризикують.
Законопроекти, здатні це втілити, лежали готові в парламенті. Їх треба було лише взяти та проголосувати. Але минула вдала ігнорувала все це. І теперішня – так само ігнорує.
За 8 років війни не зробили НІЧОГО, щоби позбутися московської агентури.
Московію окупантом не визнали офіційно.
Дипломатичні стосунки не розірвали.
Кордон не закрили.
Торгівлю не припинили.
Навпаки – дозволили цілу фракцію колаборантів у парламент завести, а ще частину по своїх списках провели...
А тепер влада Зеленського замість того, щоб їх звідти вимести – зняла із розгляду свободівський законопроект Оксани Савчук "Про встановлення кримінальної відповідальності за колабораціонізм" (N2549)!
Звідти й всі наслідки.
А далі що? По-моєму все очевидно.
Зрив спецоперації щодо вагнерівців має закінчитись так, як він би закінчився у нормальних цивілізованих країнах світу – імпічментом президента, повним перезавантаженням влади і реальними посадками всіх причетних. Інакше нічого й сподіватися, що в цій державі щось може змінитись на краще.
