Нові способи грабунку держбюджету правлячим кланом
На своєму засіданні в понеділок 3 червня 2013 року уряд Азарова без жодного обговорення ухвалив документ, який є черговим кроком до встановлення тотального контролю над фінансовою системою країни. Йдеться про постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення головними розпорядниками бюджетних коштів капітальних видатків понад обсяги встановлених бюджетних призначень". Сама назва постанови вже багато про що говорить – це означає здійснення видатків без наявности на те коштів у бюджеті. Це є грубим порушенням одного з базових принципів бюджетної системи України – принципу цільового використання коштів, який визначає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Суть зазначеної постанови полягає в тому, що вона визначає порядок залучення у поточному році коштів під державні гарантії на здійснення капітальних видатків у сумі 50 мільярдів гривень, порядок використання цих коштів та процедуру їхнього повернення до державного бюджету. 50 мільярдів гривень кредитів уряд планує залучити для реалізації проєктів у рамках сумнозвісної Державної програми активізації економіки на 2013-2014 роки, при цьому не знайшовши фінансових джерел для втілення програми в життя. 50 мільярдів гривень нових кредитів – це багато чи мало? Для порівняння, обсяг планових доходів Державного бюджету України на поточний рік складає 363,1 млрд. грн. Тобто уряд планує здійснити свої видатки, переклавши на суспільство додаткові боргові зобов'язання на суму, що дорівнює сьомій частини обсягу державного бюджету. І це – без наявности на те запланованих коштів у бюджеті.
Унаслідок взяття таких зобов'язань державний борг України складе 603,4 млрд. грн., що в 1,7 рази перевищить обсяг дохідної частини державного бюджету! При цьому гарантований державною борг збільшиться майже на третину і складе 162,3 млрд. грн. До речі, в державному бюджеті на цей рік передбачено на погашення боргів за кредитами під держгарантії лише 2,6 млрд. грн., або 1,6 відсотка від суми гарантованого боргу.
Тепер про головне, а саме про те, хто буде визначати і як витрачатимуть кошти, залучені за кредитами під гарантії держави. Спочатку для розгляду проєктів, під які надаватимуть кредитні кошти, уряд пропонував створити Міжвідомчу групу, яка б складалася з фахівців Мінекономіки, Мінфіну, Мінрегіону та інших міністерств, які на професійній основі розглядали би подані проєкти та пропонували би їх на затвердження. А в разі схвалення для остаточного затвердження переліку проєктів пропонувалося створити Фінансово-кредитну раду на чолі з Першим віце-прем'єром Сергієм Арбузовим у складі 13 осіб, серед яких – Віце-прем'єр Олександр Вілкул, профільні міністри та голови правлінь трьох банків. Така система відбору проєктів могла би забезпечити хоча б видимість прозорости процесу. Але потім вирішили в "прозорість" не гратися, і вчора на засіданні уряду Міжвідомчої групи вирішили не створювати, а Фінансово-кредитну раду вирішили створити у складі тепер уже п'яти осіб, четверо з яких тісно пов'язані між собою формальними та неформальними зв'язками: Арбузов, Колобов, Прасолов, Соркін. П'яте місце – для ілюзії "прозорости" процесу – віддали віце-прем'єр-міністрові, згідно з розподілом функціональних повноважень (з правом голосу на тимчасовій основі). Але навіть голос віце-прем'єра ні на що не буде впливати, оскільки рішення ухвалюватимуть чотирма голосами з п'яти. А людей, які не входять у тісне коло наближених до президента осіб, використовуватимуть у цьому процесі в якості "стрілочників" і офірних цапів. Хоча і без цього зрозуміло, що в державі, де будується диктатура, жодних "окремих думок" міністрів бути не може.
Те, що від процесу відбору проєктів усунули міністерства промислової політики, аграрної політики, інфраструктури, регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, засвідчує: правлячий клан не збирається інвестувати залучені кошти ні в промисловість, ні в сільське господарство, ні в ЖКГ, ні в дороги, а якщо і збирається, то не на вирішення невідкладних проблем цих галузей, а для забезпечення своїх вузькосімейних інтересів.
Таким чином бажання родинного президентського клану тотально впливати на розподіл 50 мільярдів гривень перемогло не лише усталені протягом двох десятиліть правила бюджетних відносин, але й знецінило саму роль уряду і поставило хрест на будь-яких зусиллях, спрямованих на активізацію економіки.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
