Північний потік – 2: як захиститися Україні?
США та Німеччина офіційно домовились про завершення будівництва московського газопроводу "Північний потік-2".
Чому так сталося?
Скажу відразу: я – не здивований. Бо хіба ж можна було сподіватися на інакше?
Коли влада ВПРОДОВЖ ВОСЬМИ РОКІВ самого ФАКТУ війни із Московією НЕ визнає юридично?
Коли НЕ вводить воєнний стан, бодай на прифронтових територіях?
Коли НЕ розриває дипломатичні стосунки з агресором?
Коли ПРОДОВЖУЄ торгівлю на крові?
От до чого привели безхребетність і плазування перед агресором.
Це є наслідок всіх цих мінсько-нормандських договорняків з бізнес-партнерами Путіна.
Сподіваюся, їхня справжня мета тепер всім очевидна? Це аж ніяк не "умиротворення агресора". Це – примус України до остаточної капітуляції та повернення під Москву.
За це відповідальні всі ліберали, які дурманили українцям голову "безальтернативністю" цього шляху. За це відповідальна влада: як минула, так і теперішня.
А що ж США і Німеччина? Нащо їм аж отак догоджати Кремлю?
Ну, з Меркель все зрозуміло. Під балалайку московську вона танцює не перший рік.
Пригадуєте, як ще в 2008-му вона блокувала надання для України та Грузії Плану дій щодо членства у НАТО? Оце загравання з агресором і привело до війни. Спочатку в Грузії, а тепер і в Україні.
Зрештою, і фінансова вигода від торгівлі з Кремлем очевидна.
А от Байден! Як Байден? Він же "великий друг України!" Так нам розповідали?
Ще недавно називав Путіна "вбивцею" на весь світ, а тепер – отаке? Як так?!
Зараз поясню, як.
Погодившись на добудову "Північного потоку", Байден прогнувся зовсім не під Путіна. Байден прогнувся під Меркель. І ось для чого.
В останні роки між США та Німеччиною точилась жорстка торгівельна війна. Першим ударив Трамп. Захищаючи національну безпеку та інтереси американців, він різко підвищив мито на імпорт сталі та алюмінію. А потім – і ще на низку товарів з ЄС. Меркель, звичайно ж, на це відповіла – впровадивши мито на товар зі США. Тепер же Байден схотів усе це припинити. Вочевидь, побоявшись не встояти перед новими ударами з боку ЄС.
Коротше кажучи, Байден нас просто проігнорував. Бо Німеччина є йому цікавішою і важливішою. Ну, а Меркель...Меркель вчергове вдався шантаж.
Що це несе Україні?
Шалені фінансові втрати – до 3 мільярдів доларів щороку. Це, для розуміння – десята частина річного бюджету країни.
Цього можна було б уникнути, якби європейські країни, як і пропонувала "Свобода", до речі, купували блакитне паливо на східному кордоні України, а не на західному. Тоді за транзит Європа платила би нам, а не Московії.
І найважливіше. Північний потік несе загрозу національній безпеці України.
Бо якщо завтра Потік добудують і Путіну стрельне щось в голову, всю нашу газотранспортну систему він знищить за лічені дні. Бо вже робив так – у 2006-му в Грузії, у 2008-му в Азербайджані, у 2009-му в Туркменістані...
Якщо це станеться, вся Європа буде ЗАЛЕЖНА від нього і його газу. А далі... Далі самі розумієте. Кремль не боятиметься вже нікого й нічого.
І США, і Німеччина це визнають (заперечувати було б просто смішно). Але кажуть, що "компенсують нам збитки" і "гарантують безпеку". Це, мовляв, навіть у тій "угоді" їхній прописано...
Я от прочитав ту "угоду"...
Жодних реальних безпекових гарантій.
Жодних чітких формулювань щодо санкційного механізму.
Жодних конкретних зобов'язань у фінансах.
Їм просто плювати. І на нашу війну. І на нашу економіку. І взагалі – на нас, українців.
Нам просто кажуть у цій "угоді", що "все буде добре, якщо не буде погано". Але й це – не точно...
Нічого вам це не нагадує?
Правильно. Вважайте, це – ще один "будапештський меморандум". Чи, як би правильно було сказати – ще одна мильна бульбашка.
Що ж нам робити тепер?
Насамперед – наводити порядок всередині держави.
Бо перемогти в цій війні зможемо тільки тоді, коли почнемо провадити свою національну політику. Коли будемо спиратися на власну армію, власну економіку і власну єдину національну ідею.
Ну й, звісно, треба шукати справжніх союзників. Тих, чиїм національним інтересом сьогодні є протидія Московії.
Перша в списку тут – Польща. Бо для неї "Північний потік" є не менш загрозливим. І протестувала вона не менше за нас. А після рішення Байдена з Меркель – і взагалі: глава МЗС Польщі висловив ноту протесту СПІЛЬНО із нашим міністром.
Далі – країни Балтії. Латвія, Литва, Естонія. Вирвавшись з совєцького союзу, вони почали активно провадити антимосковську політику. І роблять це дотепер – чим далі, тим агресивніше, демонструючи паралельно повну і непохитну підтримку української незалежності.
Отож наше завдання тепер, завдання влади передусім – працювати над створенням Балто-Чорноморського созу. Із залученням до цього процесу Великої Британії, яка, як виглядає, залишається нашим основним стратегічним партнером.
Тільки це в теперішніх умовах може стати реальною протидією імперським амбіціям Москви.
Тримаймося, українці!
Разом переможемо!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
