Дмитро Тузов Політичний оглядач

Кіно і Медведчук

11 серпня 2018, 13:08

Із сценарію майбутнього фільму про Василя Стуса вилучили сцену про те, як його "захищав" на судовому процесі Віктор Медведчук. Тоді захисник, по-суті, виконав функцію обвинувачення й визнав "провину" українського поета. Результат теж нам відомий: Стуса було фактично закатовано у радянських таборах.

Але зараз мова про кіно, яке намагаються знімати в Україні. Отже, за повідомленням "Української правди", митцям зателефонували з офісу Медведчука й так м'якенько натисли. Зовсім трохи так налякали: мовляв, якщо не хочете провокацій, вилучіть сцену із сценарію. І знаєте, що зробили творці? Вони таки вилучили ту кляту сцену! Ні, ну пояснили, звісно це тим, що не вистачило хронометражу. Творчі натури – знають що говорити і як діяти. І що в цьому дивного? – запитаєте ви. Всі ми живемо у світі суцільних компромісів. Таких щоденних угод у нашому житті – хоч греблю гати. Ми всі – діти компромісів, а не лише своїх батьків. Й з дитинства розуміємо: аби справа рухалась, треба "домовлятися", йти на угоду із власним сумлінням й іншими учасниками процесу. Та й історія, яку друкують у книжках, а потім екранізують засобами кінематографії, знала вже стільки компромісів й домовленостей, що не дуже то й постраждає від малесенької угоди між сценаристами, режисерами й акторами з людьми з офісу Медведчука.

Але, друзі, прикрість полягає у тому, що з маленького компромісу починається велика брехня. Про це точно знав сам Василь Стус, про якого намагаються зняти кіно. Йому багато разів пропонували "невеличку угоду". Треба було лише погодитись з тим, що радянська влада – не така вже й тоталітарна, а Україні у Радянському Союзі не так вже й погано. Не зважаючи на мільйони жертв голодомору й страшенні репресії та погроми інтелігенції. Одного слова Василя на судовому процесі вистачило б, аби не було мордовських таборів й смерті в штрафному ізоляторі у розквіті життя. "Маленький компроміс" відкрив би дорогу додому, до сім'ї, до спілки письменників й поетів, до будинку творчості в Ірпіні. При цьому залишився б великий простір для цієї самої творчості. Можна було б оспівувати юнацьке кохання й красу природи. Розуміючи все це, Стус прийняв інше рішення. А творці фільму про нього, зваживши всі за і проти, вирішили інакше. Обрали цей чудовий компроміс, який дозволяє всім бути задоволеним: й кіно зняти, й офіс Медведчука заспокоїти.

Але у мене залишається невеличке питання – чи варто державі спів-фінансувати картину, яка починається з маленької, зовсім такої малесенької неправди? Бо ж коли навіть ти про щось, що реально було мовчиш, ти теж брешеш. Пасивно так, але брешеш. Й, відповідно, чи варто мені купувати квиток на цей фільм, який починався із легесенької такої маніпуляції мною, глядачем? Можливо, такі фільми, про таких людей мають знімати люди, які мають свою позицію? Й не бояться дзвінків й дзвіночків?

Бо ж, якщо так піде й далі, уявімо собі наступну ситуацію: хтось захоче зняти фільм про Олега Сенцова, його життя й супротив у далекій якутській колонії. Але йому, раптом, зателефонують з офісу Медведчука із наполегливим побажанням прибрати з фільму згадки про Путіна, його режим й анексію Криму. І якщо творці майбутньої стрічки пристануть на таку непристойну пропозицію, підкріплену легеньким залякуванням й погрозами, що ми з вами побачимо на екрані? Розповідь про сучасного графа Монте – Крісто та його страждання у неволі. А поза кадром залишиться історична правда про те, чому головний герой опинився у в'язниці і ким були ті персонажі, які його туди спровадили. Або цьому сприяли, як і у випадку з Василем Стусом. Тому я не певен, що куплю квиток й піду дивитись компромісну кіно – версію історії життя Василя Стуса. Шкода, звісно, бо українське кіно, хоч і на підйомі, але ще не так багато картин у прокаті на наших екранах. Але у авторів фільму ще є шанс виправити ситуацію. Потрібно повернути у сценарій викинуту з нього сцену про участь Віктора Медведчука у процесі над Василем Стусом.

І, наостанок. Сам факт дзвінків із пропозиціями секвеструвати сценарій мені щось нагадав. Це було не так давно, коли редакції телеканалів отримували інформаційні "темники", у яких було розставлено правильні акценти новин. Як і про що потрібно розповідати. А деякі теми рекомендували ігнорувати. Це було за часів, коли Віктор Медведчук обіймав посаду глави адміністрації президента Леоніда Кучми. Тоді деякі журналісти, не схильні аж до таких глибоких компромісів, звільнялись з роботи, а цілий телеканал "1+1" колективно вибачився за участь у спотворенні інформаційного поля держави. Пройшли часи, відшуміли дві революції і якесь дивне дежавю знову накотилося на наш берег. Було би прикро, якби, отримуючи Золоту гілку Канського кінофестивалю, автори фільму, стоячи на сцені, вибачались перед глядачами за те, що свого часу "попрацювали ножицями" й вирізали з картини епізод, який не подобається людям з офісу Віктора Медведчука. Це було б прикро й дрібнувато для такого масштабу роботи.

powered by lun.ua
Коментарі — 30
Дніпряна Трипільська _ 11.08.2018 15:23
IP: 130.180.210.---
Як твердить режисер Бровко, епізод суду заборонив Д. Стус – спадкоємець авторських прав поета. І це потрясає: Дмитро Стус, заборонивши у фільмі епізод суду, повністю повторює шлях Віктора Медведчука – підло зраджує, стає попліпчником катів свого Батька і Батьківщини.

Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає -
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують. (Т. Шевченко. І мертвим, і живим...)

Все в руках Дмитра Стуса. Він має право і повинен наполягти, щоб цей епізод з Медведчуком був у фільмі – тільки так син поверне собі добре ім'я, інакше навіки-віки покриє себе чорною ганьбою батькопродавця.
Vitaly Hapon _ 11.08.2018 14:58
IP: 35.235.231.---
Доводить до сказу цинізм у співставленні життєпису головного героя фільму з угодовництвом кіношників. Задум повідати народу (а багато його потребує такої просвіти) про зовсім недавнього, справжнього народного героя не те що нівелюється, а зводить в негатив сам акт. Господи, адже ми ніколи не були нацією торгашів, за що ж ти наслав на нас засилля саме них?
Lubov Barguz _ 11.08.2018 14:41
IP: 94.244.163.---
Мені здається, що режисер, який дозволив собі таке, не повинен знімати фільм про Стуса. Вважаю, що треба заборонити знімати йому фільм про Стуса, а можливо і взагалі знімати фільми про українських видатних людей, що поклали життя за Україну. В даному випадку, режисер і Медведчук, це вороги України, її історії, всього, що пов"язано з українством.
Mark Orel _ 11.08.2018 14:04
IP: 35.235.227.---
Поддерживаю автора статьи. Страна должна знать как своих героев, так и тех, кто еще с советских времен выступал и сейчас выступает против Украинской государственности. В том числе, таких антигероев, как Медведчук. Фильм не должен выходить на экраны с вырезанной исторической правдой.
Ірина Михайлишин _ 11.08.2018 13:32
IP: 178.95.47.---
Стаття супер.Повністю згідна з автором. Нещодавні українські кінострічки такі, як "Хайтарма", "Поводир","Кіборги" вже увійшли в скарбницю національного кіноматографу (отримавши відзнаки на міжнародних конкурсах). Даний " сурагат", який режисер фільму пропонує українському глядачеві заслуговує на те, щоб його переглядали в Кремлі троє: Медведчук, Путін ну і звісно сам режисер. Ось так.
Україна та Європа1065 Aтака Путіна1187 Корупція1288 Уряд реформ392 тітушки18
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter