Володимир В’ятрович Історик, голова Українського інституту національної пам’яті

Корюківка: знищена і забута

03 березня 2015, 11:31

"Ніхто не забутий, ніщо не забутий" – з гордістю заявляли про минулу світову війну радянські пропагандисти. І справді здавалося, що на цю тему в СРСР сказано все.

Жодній іншій події в історії не було присвячено стільки пам'ятників, музеїв, фільмів, пісень. Багато говорилося про героїзм у боротьбі з нацистською окупацію, не менше – про звірства нацистів на окупованих територіях.

По-перше тому, що ці звірства справді були жахливими, по-друге – ними можна було прикрити звірства самих комуністів. Списувати на нацистів власні злочини стало зручним способом пояснити випадково виявлені масові місця поховань жертв сталінських репресій. До останніх днів радянської влади жертвами нацистів називали тисячі вбитих і похованих у Биківні під Києвом українців. Німцям приписували розстріляних НКВД у Катині польських офіцерів.

Серед реальних і найстрашніших злочинів нацистів, про які часто говорили в радянські часи, були спалення ними цілих сіл під час каральних операцій. Кожен радянський школяр знав про Хатинь – село, перетворене на символ усіх спалених німцями сіл. В Україні в той час багато згадували про інше знищене село – Кортеліси.

В першому з населених пунктів, білоруському, вбито 149 мешканців, в другому, українському, – 2875. Але радянська пропаганда чомусь мовчала про Корюківку, попри те, що саме тут було знищено найбільше людей під час каральної операції нацистів – 6700 осіб (цифри, ймовірно, неповні), попри те, що тут спалили 1290 будинків, попри те, що ця каральна операція була найбільшою не лише на теренах СРСР, але й усієї Європи.

Чому радянська пропаганда говорила про українські Кортеліси, але замовчувала українську Корюківку? Чому не в Корюківці, а в Хатині постав величний меморіал, який перетворив це село у всесоюзний символ трагедії спалених сіл? Відповіді на це питання показують, що радянська пам'ять про Другу світову війну, чи точніше, згідно сталінським заповітам, про "Велику вітчизняну", була вибірковою і використовувалася не тільки для вшанування загиблих, а для політичних маніпуляцій із живими.

Меморіал в Кортелісах на Рівненщині був потрібний, щоб підкреслити боротьбу проти окупантів саме радянських партизан у цьому регіоні, відсунувши в тінь антинацистську боротьбу українських повстанців. Згодом пішли навіть далі – саме знищення Кортелісів намагалися приписати українським націоналістам. Білоруське село, Хатинь явно не найбільше із спалених нацистами на цій території, стало всесоюзним символом завдяки своїй назві, що була дуже співзвучна із Катинню – місцем, де НКВД розстріляв 4421 польських офіцерів. Таким чином нацистськими злочином у Білорусі намагалися перевести увагу з комуністичного злочину в Росії.

Корюківка не вписувалася в радянський канон пам'яті, бо розбивала один із базових міфів про війну – радянських партизан як "народних месників", які ціною власного життя захищали місцеве населення. Правда про корюківську трагедію демонструвала зовсім іншу поведінку цих "захисників" – саме їхня акція спровокувала каральну операцію нацистів. Проте коли загін карателів нищив селище та його мешканців, майже в десять разів чисельніший партизанський загін, що розташувався за кільканадцять кілометрів, не зробив нічого для їх порятунку.



Корюківська трагедія чудово демонструє, що попри те, як багато говорили про війну в радянські часи, ми знали про цю війну дуже мало. Нам представляли її в далекому від правди прикрашеному гвардійськими стрічками та гучними травневими парадами вигляді. Війну малювали як суцільну низку перемог доблесної радянської армії під керівництвом геніального вождя Сталіна та його виключно обдарованих воєначальників. У ній не було місця для трагедії місцевих, які жили під німецькою окупацією – адже всі вони в радянські часи ходили під підозрою зради. В ній не було місця для злочинів радянських партизанів, адже вони були "народними месниками", а не диверсантами сумнозвісного НКВД.

Цього року ми разом з усім світом відзначатимемо 70 років завершення Другої світової війни. Ми вже бачимо, як цю подію намагається використати російська пропаганда, відроджуючи радянські міфи. Міфи. які дуже потрібні їй саме сьогодні для відновлення втраченого після Євромайдану впливу на нашу країну.

70 річниця завершення Другої світової – добра нагода, щоб почати говорити про неї правду. Навіть якщо ця правда важка і не така урочиста, як міфи, якими ми жили десятки років. Говорити про Другу світову війну як одну з найбільших трагедій в історії України. Говорити конкретними фактами і прикладами, такими, як корюківська трагедія.

Приклад Корюківки демонструє масштаби знищення нацистами цивільного населення на українських теренах, показує, що наша країна належить до тих держав, які зазнали найбільших втрат від Третього Райху. Про це маємо пам'ятати в Україні, про це мають знати у світі. У переліку відомих у всьому світі найстрашніших злочинів нацистів – таких як знищення чеського села Лідіце чи французького Орадур-сюр-Глан – має бути місце і для української Корюківки.

Правда про трагедію Другої світової війни в Україні потрібна для розуміння теперішніх подій, коли на нашій території російські війська та підтримувані ними терористи знову чинять воєнні злочини. Тільки ця правда може завадити їх повторенню у сьогоденні.

"Ніколи знову!" – це гасло, з яким ми цього року будемо вшановувати всіх жертв минулої війни. "Ніколи знову!" – це головний урок, який людство має взяти із подій 70-ти річної давнини. "Ніколи знову!" – це наша обіцянка власним дітям, яку варто повторити у дні, коли ми згадуємо Корюківку, один з найжахливіших злочинів минулої війни.

powered by lun.ua
Коментарі — 15
sidor _ 03.03.2015 19:00
IP: 5.45.255.---
mykasiev:
Міздобул традиційно збрехав про "пятитисячний підрозділ партизан" – його ж заступник ще 2011 оприлюднив звіт istpravda.com.ua/articles/2011/03/4/28873/ що партизан 26 лютого не було й 300 осіб – а основна частина того зєднання Федорова була вже 27 лютого у Єленівських лісах – що десь за 60 км від Корюківки, а частина як була так і залишалася у Брянській області РСФСР
moluch.ru/archive/53/7078/

Ну і звичано забуто таке

Ось як описує знищення Корюківки доктор історичних наук Дмитро Вєдєнєєв:
"Вранці 1 березня 1943 року за наказом генерала Хойзенберга каральний загін німців та українських шуцманів (допоміжної поліції) оточив село.

От би дізнатися звідки на Чернигівщину ті "українські" шуцмани потрапили – місцевих там не було
c донецька
Sergij8 _ 03.03.2015 17:29
IP: 78.111.186.---
Пане В"ятровичу, "в Кортелісах на Рівненщині"?
Spirito _ 03.03.2015 15:09
IP: 93.72.109.---
Коло одного села підірвали німецький потяг зі зброєю.
В село увійшов каральний загін.
Людей і село врятували.Партизани чи армійська диверсійна група,яка працювала в тилу.
Події відбувалися незадовго до звільнення села.
Хто врятував село,чи вижили,чи дожив хтось до перемоги – невідомо.
Поки були живі свідки – ніяких досліджень не проводили.
Навіть імена загиблих при визволенні села написали на камені багато років по війні.
trakt _ 03.03.2015 14:59
IP: 46.201.53.---
коли на нашій території російські війська та підтримувані ними терористи знову чинять воєнні злочини.
-
Якщо сьогодні чиняться військові злочини, то навіщо запевняти, що 1939-1945 "Ніколи знову!". Як же -ніколи знову, якщо сьогодні знову війна і знову загарбники чинять військові злочини. Сьогодні не знову чи сьогодні це не ніколи?
Чи це така страусина державна політика, коли війну потрібно називати АТО, біженців називати переселенцями, загарбників називати терористами, розповідати про вибори на територіях, які контролюються злочинцями, і ховаючи тисячі своїх співвітчизників, в тому числі і мирних громадян, – запевняти, що від 1939-1945 з тих пір уже більше ніколи знову.
А чому не годиться гасло "З завтрішнього дня змусити агресора припинити знову чинити військові злочини", чи "З наступного року зупинити загарбника", чи "Годі знову нас вбивати!" чи "Годі нападати на сусідів!", "Годі вдиратися в сусідні країни!"
Гоцка _ 03.03.2015 14:38
IP: 46.149.90.---
Так Корюківка це ж українське містечко. А коли російська імперія співчувала українцям? – вона завжди тільки винищувала українців. Ось це ми – українці – маємо пам'ятати завжди.
mykasiev _ 03.03.2015 13:09
IP: 80.64.82.---
І як помітно файний львівській легень, що за собою панянку по держпосадам тягає у той Корюківці ніколи не був "за режиму" – бо памятник там був і "вічний вогонь" палав – і великий меморіал у 80-х планували збудувати – але "покращення" 90-х то будівництво зупинило.

А чому в Білорусі меморіал – то це тому що там було знищено 8941 деревень – db.narb.by – доречі "нескорені" з 201 батальйону українських шуцманів як раз там у 1942 перебували
Volodymyr Lisivka _ 03.03.2015 13:04
IP: 74.125.17.---
Що то за євреї, яких в Бабиному Яру розстрілювали? Це часом не Ольга Теліга та інші ОУН-івці?
Valentyn Kryvoruchko _ 03.03.2015 13:02
IP: 74.125.181.---
Правильно!!! Підтримую Вятровича. І ще треба довести, що волинська трагедія теж не була просто трагедією. Не проста це трагедія, а робота НКВД, І перед волинською різнею ще була різня українських сіл. Теж робота Сталіна. Не треба це замовчувати.
Михайло Феник _ 03.03.2015 12:52
IP: 93.73.132.---
Oleg Trigub:
мыздобула национальной памяти трагедия 1943 года интересует больше чем трагедия расстрела майдана в 2014
твоє жлобство не лікується – хіба що відтинанням правої ноги по саму шию
Сергій Ворох _ 03.03.2015 12:51
IP: 62.244.4.---
Уже в статті 2013 року istpravda.com.ua/articles/2013/03/1/115268/ той же Вєдєнєєв наводить справжніх винуватців: "Як зазначається в офіційному листі ФСБ РФ, що спирається на дані Центрального архіву ФСБ, масові розстріли мирного населення, знищення населених пунктів Чернігівщини, інші військові злочини й безчинства на території області з жовтня 1942 до вересня 1943 року здійснювали військовослужбовці угорської 105-ї легкої дивізії зі складу Східної окупаційної групи військ за вказівками командуючого групою генерал-лейтенанта Алдя-Папа Золтана Йогана, 1895 р. нар., уродженця Будапешту."
А ось за що мстилися угорці: "У ніч на 27 лютого загони партизанської групи військ офіцера НКВС СРСР Олексія Федорова, напали на місцевий гарнізон, що складався в основному з угорських військових. Під час цього наскоку було вбито 78 солдатів і вісім захоплено в полон."
Иль _ 03.03.2015 12:42
IP: 74.125.181.---
mykasiev:
А ти не міг би пояснити, а чому в деяких районах Зах. України поліцая ми були виключно вихідці зі сходу?
mykasiev _ 03.03.2015 12:14
IP: 80.64.82.---
Міздобул традиційно збрехав про "пятитисячний підрозділ партизан" – його ж заступник ще 2011 оприлюднив звіт istpravda.com.ua/articles/2011/03/4/28873/ що партизан 26 лютого не було й 300 осіб – а основна частина того зєднання Федорова була вже 27 лютого у Єленівських лісах – що десь за 60 км від Корюківки, а частина як була так і залишалася у Брянській області РСФСР
moluch.ru/archive/53/7078/

Ну і звичано забуто таке

Ось як описує знищення Корюківки доктор історичних наук Дмитро Вєдєнєєв:
"Вранці 1 березня 1943 року за наказом генерала Хойзенберга каральний загін німців та українських шуцманів (допоміжної поліції) оточив село.

От би дізнатися звідки на Чернигівщину ті "українські" шуцмани потрапили – місцевих там не було
OLEVARA _ 03.03.2015 11:58
IP: 5.58.22.---
Скільки лиха накоїла ця імперія зла.І якшо її не зупинити, вона накоїть ще більше!!!
Николай Козак _ 03.03.2015 11:55
IP: 109.122.50.---
"Білоруське село, Хатинь явно не найбільше із спалених нацистами на цій території, стало всесоюзним символом завдяки своїй назві, що була дуже співзвучна із Катинню – місцем, де НКВД розстріляв 12 тисяч польських офіцерів. Таким чином нацистськими злочином у Білорусі намагалися перевести увагу з комуністичного злочину в Росії."

Боже, які ж вони (кацапи) підлі і паскудні. Диявол криється в дрібницях...
123456 _ 03.03.2015 11:37
IP: 91.213.8.---
задрали уже этим девятым мая. был смысл в освобождении европы от нацизма, окончании мировой войны, если бы русский нацизм не развязал новую войну. нечего больше праздновать
Україна та Європа1065 Aтака Путіна1187 Корупція1288 Уряд реформ392 тітушки18
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter