Тарас Возняк www.ji-magazine.lviv.ua

Не наш герой

26 березня 2012, 11:36

Вчора 25 березня минула чергова річниця загибелі у нацистському концтаборі Майданек українця, священика, людини, на якій українство могло б будувати свій дух і свою гідність – отця Омеляна Ковча.

Це, напевно, рідкісний приклад справжнього воїна і християнина. Не того, що б'є себе у груденята, та професійно "любить Україну".

Це, напевно, рідкісний приклад дійсно відкритої до світу і його різноманіття Людини. Не боязкого пічкура, що боїться виткнути носа з своєї провінційної нірки.

Це Людина, яка рятувала Людей, а з тим і весь рід людський.

Однак в Україні ні гу-гу... Тиша.

Тихо і у Львові.

Одні безграмотні і несвідущі – малі світу сього. Ні Людей, ні Мови, ні Культури не знали і не знатимуть. Так і повсихають. Тому Ковч їм так і залишиться невідомим. Це ж не Кіркоров.

Інші, навіть знаючи, мілкі у своїй сутності – просто дрібні ненависники. Крім недоброзичливості до людей нічого у своїх убогих маленьких душах нашкребти не здатні. Для них Ковч не "наційональний герой", не їх герой. Як і Андрей Шептицький чи Богдан Осадчук.

Сумно це все, що мавши колись такого поміж себе, ми по стількох роках не здатні навіть усвідомити, хто ж то був. Не те що вшанувати. Про те, щоб зробити якісь висновки для себе навіть мови не заводжу. Про міжнародний імідж – навіть не згадую.

Пригадую одну з оповідей про те, як відходив Іван Франко – ледь не сам, на холодному ліжку – війна – при кількох людях і сусіді, якомусь поляку. Але найгіркішими були слова того звичайного поляка – "Ви не варті того, що поміж вас жив такий чоловік".

Львівська обласна рада попереднього, ще не такого "патрійотичного", скликання прийняла ухвалу про заснування відзнаки імені отця Омеляна Ковча. Виготовили самі нагороди. І... нікого не відзначили. Не їх герой. Хоча визнаний Іваном Павлом ІІ блаженним та патроном пастирів Церкви – не їх герой. Справді воював за волю України – не їх герой. Рятував поляків у 1939 від наброду на більшовиків – не їх герой. Рятував євреїв від нацистів – не їх герой. Пішов з ними, як синами та дочками людськими до газової камери – не їх герой. Був одним з тих небагатьох, кого справді можна назвати християнином – не їх герой.

Поляки мають такого ж блаженного Максиміліяна Кольбе, який пішов на смерть у концтаборі замість іншої людини. Однієї людини.

Українці мають блаженного, який рятував сотні – не наш герой.

Благо, що все таки є люди, які і про пам'ятник у Перемишлянах піклуються і про пам'ять.

Для невідаючих інформація хоча б з Вікіпедії:

"Омеля́н Ковч (* 20 серпня 1884, Космач – † 25 березня 1944) – греко-католицький священик, блаженний католицької церкви.

Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 р. у селі Космач на Косівщині в родині священика Григорія Ковча (1861 – 1919) та Марії Яскевич-Волфельд (1891 – 1939). По закінченні Львівської гімназії вступив до римської Колегії святих Сергія і Вакха, де провчився з 1905-го по 1910 рік.

У 1911 році закінчив Римську Колегію свв. Сергія і Вакха й був висвячений єпископом Григорієм Хомишиним на священика. Свою службу розпочав у Підволочиську Тернопільської області.

У 1912 році їде до Боснії, де займався душпастирською опікою емігрантів з Галичини. У 1916 році повертається в Україну, а в 1919-му стає капеланом Української Галицької армії, за що пізніше потрапляє у польський концтабір. У 1922 році його призначають парохом храму св. Миколая греко-католицької громади в місті Перемишляни, недалеко від Львова. Батько 6-ти дітей.

Під час німецької окупації Західної України, намагаючись врятувати євреїв від знищення, хрестив їх і видавав їм метрики про хрещення, не зважаючи на заборону цього окупаційною владою. Загалом їм було видано більше 600 свідоцтв про хрещення. Звернувся з листом до Гітлера, в якому засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволу відвідувати євреїв у гетто. За ці дії навесні 1943 року був заарештований гестапо за надання допомоги євреям і ув'язнений у концтаборі Майданек, де продовжував свою священицьку діяльність.

25 березня 1944 р. був газований та спалений у крематорії концтабору смерті Майданек (нині на терені міста Люблін, (Польща)).

Отець Омелян Ковч до останнього у Майданеку залишався відданим і вірним душпастирем. В одному зі своїх листів, який вдалося передати дітям, він писав:

"Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться. Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день, за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того, радійте мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується над ними".

"Я розумію, що ви стараєтеся визволити мене. Але я вас прошу цього не робити. Вчора вони вбили 50 людей. Якщо мене тут не буде, то хто допоможе їм перейти через ці страждання. Вони підуть по шляху до Вічності з усіма їхніми гріхами і зневірою, котра приведе їх у пекло. А зараз вони ідуть на смерть з високо піднятими головами, залишивши позаду всі гріхи. І таким чином вони попадуть до вічного міста".

Визнання заслуг

9 вересня 1999 р. Єврейська рада України надала йому звання "Праведник України".

Беатифікація відбулася 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Божественної Літургії у візантійському обряді за участю папи Івана Павла ІІ.

24 квітня 2009 блаженний Омелян Ковч був проголошений покровителем пастирів Української греко-католицької церкви.

27 квітня 2009 з Майданека в Одесу був доставлений прах, що залишився від безлічі спалених нацистами людей. Через те, що неможливо було знайти справжні мощі блаженного Омеляна Ковча, керівництво УГКЦ ухвалило рішення вважати цей прах блаженного мученика мощами.

Омеляну Ковчу присвячено документальний фільм "Парох Майданека".

powered by lun.ua
Коментарі — 35
Тит _ 26.03.2012 14:46
IP: 194.50.169.---
Поділяю, пане Возняк, Ваші почуття. Такі люди, як Омелян Ковч то "сіль землі", котрими мала б пишатися будь-яка нація, але на жаль не українська. Навіть "українським патріотам" немає до нього ніякого діла, напевно тому що рятував поляків та євреїв, що вже казати про хохлосовєтікусів. Дивно що досі не вискочив Мірошниченко, як Пилип з конопель, і не вилив на Вашу голову відро помиїв.
Wer1 _ 26.03.2012 14:39
IP: 77.91.149.---
Люди просто не знають того. Треба їм розказувати і не надто дорікати.
вужик_вогнепалик _ 26.03.2012 14:19
IP: 95.132.107.---
як показує практика, лише нагороди до яких не причетна держава, стають важливими і вагомими – від нагороди журналу Ї до Нобеля.
Чому б нагороду отця Ковча не надавати від позаурядових кіл? чому чекати на облраду?
PS
побюся об заклад, що попередній склад облради призначим цю нагороду за пропозицією Тараса Возняка. а після того як новий склад так званої свободи його звідти випер, то мозгів в апараті не лишилося, тому і слідкувати за датами нема кому.
Тому. Пропоную Тарасу плавно передати ту нагороду відповідальнішій інституції – УКУ, церкві чи незалежній капітулі...
Vaka _ 26.03.2012 13:19
IP: 91.197.51.---
Розуміючи настрій Тараса, можу сказати тільки банальну річ: поки українці не матимуть своєї держави, не буде й національної політики у найширшому сенсі. Вибачте, Ви апелюєте до якихось примарних держустанов чи місцевих Рад. Але ж все це симулякри! Які державні установи чи інституції за відсутності самої держави, як форми та втілення народу, що цю державу створює? Створює з єдиною метою – виживання, захисту власних інтересів та представництва на світовій арені. Чи створили українці свою державу? Риторичне запитання. Та і як її створити, коли сам патріотичний автор приклав достатньо зусиль, щоб її не було – у найкритичніші моменти її слабенького існування? Чи не сам автор скоромошничав тут, коли вирішувалося питання бути чи не бути цій державі, і от – пожинає плоди власних зусиль, лицемірно обурюючись наслідкам власної брудної гри на боці отого симулякра держави, що править бал сьогодні. І якщо нема каяття, про які дух і гідність тут нам розповідають?
anna-maria _ 26.03.2012 12:59
IP: 194.44.198.---
serviks – найповніша біографія блаженного Омеляна Ковча є в "Енциклопедії Львова" (том 3), який побачив світ два роки тому.
Шпонтак Зоран _ 26.03.2012 12:42
IP: 91.195.156.---
Перебачте, пане Тарас, переглянув Ваші попередні публікації, то трохи не по темі: як Ви вважаєте, чому ВО "Свобода" ну дуууже чіпає угорців, зокрема на Закарпатті, зокрема з-за розстрілів українських патріотів на початку Другої світової війни на Верецькому перевалі, але не чіпає поляків (такий роблю висновок з риторики)? Хоча кров українців також на їхніх руках.
serviks _ 26.03.2012 12:38
IP: 193.26.27.---
Видимо неподходящий объект для дешевого пиара. Хотя с другой стороны стороны это хорошо, что не будут касаться светлой памяти своими грязными руками всякие твари.
п.с... Что-то в википедии напутано с датой рождения матери Омеляна Ковча.
Dmytro Kuzovkin _ 26.03.2012 12:37
IP: 91.124.32.---
"Ви не варті того, що поміж вас жив такий чоловік".
+10000000%.
anna-maria _ 26.03.2012 12:23
IP: 194.44.198.---
Тарасе, це гірка правда... У передчутті виборів забули про праведників і справжніх героїв. Ніби й збирали кошти на пам'ятник блаженного мученика – і що? У безглуздій риториці все розчинилося, немає понятття чину. Омелян Ковч був людиною чину, у нашому суспільстві чин не має ще ваги та вагомості.
Шпонтак Зоран _ 26.03.2012 12:18
IP: 91.195.156.---
Хай Бог дасть Вам здоров'я, пане Тарас. Зверніть увагу на кількість коментів...
Aтака Путіна1200 Зеленський2 Україна та Європа1071 Донбас3 Корупція1303
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter