29 січня 2014, 17:05

Кожному своє:)

Фронт окреслився – киньте оком на карту – вловлюєте:)

В Одесі ОДА вхід до будівлі закладений бетонними блоками, будівля в облозі.

Херсонська ОДА огороджена металевим парканом заввишки близько 1,5 метри, на вікнах встановлено металеві ґрати, периметр навколо ОДА контролюють працівники міліції.

У Миколаївській ОДА забили вікна дерев'яними дошками.

Довкола Дніпропетровської ОДА зведено паркан, з'явилася огорожа з колючого дроту, а грати паркану змастили солідолом.

Кіровоградська ОДА замурувала вікна першого поверху мішками з піском.

Чудесно:)

Процес почався.

Кожен розбудовує свій дім, так, як звик.

Для когось це місто-сад. Вілли без парканів. Як в американських фільмах.

А для когось зона. Зона як саме те місце, де затишно, в'ютненько, де чифірчик, де пацанчики, де жизнь, настояща жизнь, де перспектива і уважуха, де кум, де пахан.

От і почав соціально конкретний режим, відкинувши всі примочки – не до них, реалізуючи своє підсвідоме, облаштовувати світ "так як має бути".

Тобто будувати зону.

Вже для себе. Для всіх будували-будували, а їх не оцінили. Не той народ. Не вдячний.

Зауважте – не ті, хто поза ними, цими новітніми острівцями зони, їх розбудовують. Їх розбудовують ті, хто всередині. Всередині зони. Самі собі облаштовують.

Чого б то?

Може бояться, що Менська колонія не всіх прийме – місця мало. А на справжню зону йти страшно. Когось опустять за колаборацію з ментами, ну а з ментами – самі знаєте як воно. Все таки якісь закони, хоч ними і не називаються, все ж у цій країні є. От і розбудовують, так би мовити, своїм коштом. Щоб, в разі чого, кантувати "на своїй":)

Тому рекомендую: потрібно все таки якось уніфікувати цей процес, а то в кожній ОДА якась народна творчість. Все має бути централізовано. Чотириметровий паркан, електричний захист, лазерна сигнальна система, огорожа з колючого дроту, протиджиповий рів (по можливості з ескарпами), контроль периметра з допомогою службово-постових собак, постійний обхід силами міліції по периметру, крім того на кутах по периметру потрібно поставити вишки для кулеметних точок, оснастити прожекторами. А ще абсолютно необхідні доти – можна не з литого бетону – часу мало – зійде і з бетонних блоків (хоча кошторис подати, неначе з литого – остатній хапок з общака теж не зашкодить, хоча крисятництво, конєшно).

Ну і потрібно ще профінансувати на кілька років наперед охорону – щоб своя була. Як облаштовуватися, то облаштовуватися:) Можна з беркутні. Хоча садисти, звичайно. Ризиковано. Одним словом треба підібрати свій контингент.

Щоб, як прийдеться, то можна було б чітко відрапортувати – "а ми вже, ми самі, тому знаєте як воно по закону – ми ж з повинною – ну і на повному самозабезпеченні".

І буде в'ютненько. В сам раз:)

А там і амністії можна дочекатися.

За давністю.

Хоча дивуюся, чому йдеться тільки про ОДА. А прокурори та судді, податківці та митники що не люди? Хто про них потурбується?

Може б самі якось, чи що?

Про мобілізацію та альтернативну службу

Здається, тепер уже всім стало зрозумілим, що російська агресія щодо України – це надовго, якщо не назавжди. Тобто нас чекає всім відома доля Ізраїлю...

"Morituri te salutant!"

Суспільні, політичні, інтелектуальні, мистецькі процеси останнім часом неймовірно прискорилися. Відносно відсторонене споглядання цих процесів (наскільки це можливо) знову і знову повертає мене до начебто знаної досвідченій інтелектуальній спільноті теми народження/розвитку/розквіту/занепаду/смерті величезних історичних культурно-цивілізаційних формацій...

Промова на Межу року

Щороку у Палаці Потоцьких у Львові відбувається особлива церемонія вручення Орденів "За інтелектуальну відвагу" – саме за інтелектуальну... Ця Церемонія відбувається вже чверть століття – тобто вже є давньою традицією про яку можна дізнатися тут...

Як Олег Іванович та Іван Володимирович Церкві землю не давали. Провінційна історія

Нарешті сталося! Всенародно обрана громадою Жовківська міська рада на чолі з самим паном головою, що ним є Олег Вольський, нарешті показали своє єство – у не такій вже й великій справі, але в ній, як у краплині води, відобразилося все наше сьогодення...

Відвага українців дозволила бути відважним світові

Культуролог та політолог, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв Тарас Возняк в інтерв'ю Миколі Вересню на телеканалі Еспресо розповів про убезпечення ціннісних експонатів, український феномен, наслідковість воєн та різницю культурних парадигм України й Росії Пане Тарасе, ми довго знайомі...

Майбутнє вже входить в нас

17 грудня 2022 року Капітула Незалежного культурологічного часопису "Ї" традиційно провела церемонію вручення Ордену "За інтелектуальну відвагу"...