Соціальна база поразки України
Результати першого туру президентських виборів 2019 року не випадковість. Вони закономірні. І не тому, що Петро Порошенко ворогує з Росією Путіна та олігархом Ігорем Коломойським. Кажете, що долю виборів вирішив Instagram? Чорта з два! Вони не досягнули б такого результату, продаючи порожнечу в телевізорі чи гаджеті, якщо б проти Порошенка не виступив український народ. Так-так – саме український народ. Як і кожен народ, який неминуче підніме на роги всякого, хто пробує витягнути його з хоча й смердючої та теплої стайні. Це казус Бальцеровича. Вже чверть сторіччя поляки пожинають плоди його реформ. Однак лють, з якою вони його ненавиділи, палахкотить у щирих серцях польських простаків і досі. Так, Порошенкові не вдалося довести всі реформи до кінця, так, може деякі йому і не так вже й хотілося доводити до кінця, або й взагалі робив їх під примусом, так опір народу, саме народу, був величезний, однак, це не відмінило тієї люті, з якою народ його відкинув – на разі у першому турі виборів.
Отож – поразка Порошенка має чітку і боюся, що стійку соціальну базу. Яку, запитаєте ви? А ось таку:
Банальністю є те, що чи то з благородних міркувань, чи то з огляду на захланність, проте Порошенко таки зменшив не лише впливи, але й статки частини чільних українських олігархів. Він замахнувся на олігархічний консенсус. І сумарні статки правлячого в Україні олігархічного клубу зменшилися з 32,1 млрд. дол. до 13,6 млрд. дол. Члени клубу розбіглися по Ізраїлях, Австріях, Франціях. Такого не вибачають. Тому олігархи надали технічні і фінансові ресурси для повалення Порошенка і відновлення олігархічного консенсусу. Олігархи помстилися. Їхня мета – реставрація олігархічного консенсусу, сконструйованого при Кучмі – Леоніда Даниловича давай!
Проти Порошенка грають і місцеві еліти центрального та обласних рівнів. Реформа по децентралізації відрізала їх від розподілу грошових потоків і передала їх на місця. Це варте жорстокої помсти. І мстя відбулася – бачимо як сиплеться вертикаль персоніфікована головами обласних адміністрацій – змагаються, хто швидше здасть Порошенка. Отож, проведення реформ по децентралізації з електоральної чи цинічної точки зору була передчасна. На місцях її не оцінили. а у владній вертикалі вона викликала лише лють – а це сотні тисяч ворогів "реформ Порошенка"... Тому еліти середнього рівня і помстилися Порошенку так жорстко – вольницю Леоніда Даниловича давай!
І взагалі чиновний стан вкрай роздратували навіть половинчасті чи удавані реформи, пов'язані з боротьбою з корупцією. Так, реформа впроваджувалася недолуго, так з нехіттю і під батогом Заходу. Однак проводилася і якісь ритуальні жертви мали бути зроблені, що призвело до крайньої нервозності призвичаєного до спокою чиновництва. Чиновному класу хочеться повернення до вольниці часів Кучми. А це сотні тисяч ворогів "реформ Порошенка"...От вони й відімстили Петру Олексійовичу – Леоніда Даниловича давай!
Проти Порошенка повстало чи не все суддівське співтовариство – всі причетні до узаконеного насильства – судді, адвокати, прокурори, слідчі, судові виконавці і т.д. Воно вже знайшло своє респектабельне місце в конструкції олігархічної держави – місце більш ніж тепле. В судовій справі устаканився консенсус. А тут якісь реформи. Так, суддівське співтовариство зробило все, щоб нічого не змінилося. Однак... Бо ж має бути верховенство суддів, а не закону – з усіма бонусами, що з того випливають. А тут Петро Олексійович – вольно чи невольно – пішов на поводу вимог міжнародного співтовариства – все про судові реформи торочить. Та не потрібен такий Петро Олексійович і його реформи. Все і так чудесно. От вони і помстилося. А це сотні тисяч ворогів "реформ Порошенка"...
Проти Порошенка повстало чи не все медичне співтовариство. Воно вже знайшло своє респектабельне місце в конструкції постсовкової системи охорони здоров'я – місце більш ніж тепле. Бо ж хто не дасть, коли припече. Устаканився консенсус – хай буде все так, як було – при Брежнєві і Кучмі. А тут якісь медичні реформи. Геть Супрун і її реформи! Так, медичне співтовариство зробило все, щоб нічого не змінилося. Однак... Та не потрібен такий Петро Олексійович і його реформи. Все і так чудесно. От вони і помстилося. А це сотні тисяч ворогів "реформ Порошенка"...
Чи маю продовжувати – про освітнє співтовариство з корупцією у вищих навальних закладах, коли заліки з етики здаються за маленьке "воспомоществованіє", чи Академію наук з розпродажем наукових звань. Список можна продовжувати... Але всі вже прилаштувалися, а тут якісь реформи...
Проти Порошенка як "того, що розв'язав війну" всі, хто не хоче воювати, хто косить від армії – дезертирів із зеленим прапором в руках, їхні татусі-мамусі-бабусі, багато з тих, хто реально постраждав від війни "яку розв'язав Порошенко". От вони і помстилися головному "палію війни" – бо так кажуть у телевізорі. А це сотні і сотні тисяч ворогів "палія Порошенка"...
Проти Порошенка і так звані євроБляХери – бо забрав їхню мрію мати автомобіль. Так, це мрія маленької людини. А він її розтоптав -змушує платити за спільні для всіх дороги, садочки, школи... А ми ж не хочемо. Хочемо все мати, і ні за що не платити, щоб "все було, як у Польщі чи Угорщині"... А це сотні і сотні тисяч ворогів "реформ Порошенка"...
А ще заробітчани... Значна частина з них не знає проти чого вона голосувала. За образу. Так, Україна так і не стала для них матір'ю – викинула за кордон – бо немає робочих місць. Але ж "реформи Порошенка" поволі почали оживляти мертву після війни економіку, отож і робочі місця почали з'являтися. Так, поволі. Але в пароксизмі образи ми голосуємо проти. Одним словом – ще сотні і сотні тисяч ворогів "реформ Порошенка"...
Додаймо до загального хору ненависників "реформ Порошенка" чимале співтовариство контрабандистів – це не одиниці чи десятки людей – за тридцять років, як впав совєтський кордон, сформувалося величезна верства людей, яка живе з порушення митного законодавства і контрабанди. І це не лише ті прикордонні регіони, які переважно живуть з контрабанди, але й ті, які всередині країни жирують на ній. Одним словом – ще сотні і сотні тисяч ворогів "реформ Порошенка"...
І не забуваймо про прихильників московського православія – вони є і нікуди не поділися. А це ще сотні і сотні тисяч ворогів "томосу Порошенка"...
І нарешті про справді велику помилку Порошенка. Силою, яка не надто помітна, проте чисельна, і могла б бути опорою Української держави, міг бути малий бізнес. Він був промотором обох Майданів. Однак, був упосліджений і не відпущений у вільне плавання ще у 2015 році. Його знову запресували. Хто, чого – пізно розбиратися... На сьогодні це була б сила. А так – пішов "попідтинню". А це мільйони виборців з персональним розчаруванням і образою. От вони і помстилися. Хоча, як на мене, – вистрілили не у Порошенка, а собі в ногу. Побудова держави, де головну роль гратиме середній клас, а не олігархи, відкладається на далеку перспективу – ми в'їжджаємо в епоху безроздільної влади олігархів.
А ще:
Російськомовні мстять за "закон про мову Порошенка"...
Угорці за "примушення до вивчення державної мови Порошенка"...
Натомість пенсіонери і раби телевізорів мстять за "високу ціну за газ Порошенка". А це вже мільйони ворогів "ціни на газ Порошенка"...
Місцеві громади помстилися Порошенку за децентралізацію – бо ж куди запхати ті кошти, які раптом на них звалилися в результаті "реформ Порошенка"...
Націоналісти – за те, що він "єврей Вайцман"...
І навіть студенти, які нарешті отримали відкритий кордон і десятками, якщо не сотнями тисяч отримали змогу вчитися за кордоном, помстилися Порошенку за безвіз...
Одним словом результат першого туру виборів президента не випадковий. Він свідчить, що народ України, а також український народ, не хоче змін – він тяжко, якщо не безнадійно, хворий. Соціальна база опору змінам величезна. не знаю, чи її хтось аналізував. Однак, виборчу кампанію треба було б починати саме з аналізу цієї соціальної бази спротиву.
Тут треба вибирати – або ти змінюєш суспільство, або йдеш на поводу його "хотєлок". Вибори виграє тільки той, хто йде на поводу, хто обіцяє всім те, що вони хочуть – це безвідмовно спрацьовує в примітивних суспільствах. Це не має нічого спільного з демократією як усвідомленим вибором шляху розвитку.
Вищим пілотажем стало навіть не задоволення "хотєлок", а повний сюр – "а я й не збираюся вам нічого обіцяти, і так виберете" – такого в електоральній історії світу ще не було – український народ попереду планети усієї...
Петро Порошенко помилився – для того, щоб виграти вибори, він не мав йти всупереч "хотєлкам" вище перелічених страт нашого суспільства. Олігархічне, неефективне, нещасне українське суспільство стало в кругову оборону і відбило спробу його реформувати – давай Леоніда Даниловича!
Отож, Петро Олексійович, якщо хотів виграти вибори мав би:
віддати олігархам державні монополії;
віддати чиновництву систему державного управління;
віддати суддівському співтовариству судову систему;
віддати медичному співтовариству систему охорони здоровя;
віддати російському православію духовну сферу;
не заважати творенню російських-угорських-румунських автономій
одним словом, контрабандистам – кордони, дезертирам – мир!
далі продовжите самі – список "хотєлок" відкритий:)
В Україні був тільки один двічі обраний президент – кров від крові українського народу, кровиночка наша, творець нашої держави Леонід Данилович Кучма. Якщо який- небудь президент не стане Кучмою – його змете наш добрий народ. Що і підтверджує казус зовсім не ангела Порошенка. Мало бути "не ангелом" – треба бути Леонідом Даниловичем:)
Це про минуле. А тепер про майбутнє. "Хотєлки" після виборів не відміняються. Тепер з ними матиме справу новообраний президент. Хто – побачимо. Отож, виставляймо "чорну мітку"...
Україна має бути зруйнована!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
