1 лютого 2015, 21:35

Чего не понимает Кремль?

Кремль не понимает, что евроинтеграция Украины – это не итог временных противоречий между Москвой и Киевом, на уровне личного невосприятия/недопонимания лидеров государств. Это системный конфликт между двумя государствами, которые объективно, независимо от персонального состава двух стран, в своей исторической перспективе отдаляются друг от друга. На самом деле любой из украинских президентов, даже Янукович, двигался в сторону Европы. И это закономерность.

Стоит напомнить, что в 2008 году на саммите НАТО в Бухаресте Владимир Путин в разговоре с Джорджем Бушем-младшим заявил: "Украина – это даже не государство. Часть ее территорий – это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами!", и в случае вступления в НАТО Украина может прекратить существование в своих нынешних границах (источник: Коммерсант").

В свою очередь, украинские элиты не понимали, что безконфликтность в 1991 году – это случайность, и что надо было работать по крайней мере над созданием политической идентичности,вне региональных различий, а не уводить эти различия, которые во всем мире являются поводом для объединения, а не разъединения, в сторону политтехнологий, чем в момент ослабления Украины воспользовалась "братская страна".

Пропаганда России, в значительной степени, строится на стирании украинской идентичности, стравливании разных групп украинского общества между собой, на ментальной близости между жителями восточных регионов Украины и России (когда показывается, что, скажем, особой разницы между Донецком и Ростовом-на-Дону нет) и в то же время непонимании украинскими гражданами современной России, того, что в "Русской весне" нуждаются, прежде всего, русские в самой России.

Поэтому прав был Кучма, когда назвал свою программную книгу "Украина – не Россия". Этот тезис отображает необходимость построения постсоветской идентичности Украины. И в этом смысле евроинтеграция всегда воспринималась не столько как цель, сколько как процесс. Как долгосрочная гарантия независимости Украины.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...