1 лютого 2015, 21:35

Чего не понимает Кремль?

Кремль не понимает, что евроинтеграция Украины – это не итог временных противоречий между Москвой и Киевом, на уровне личного невосприятия/недопонимания лидеров государств. Это системный конфликт между двумя государствами, которые объективно, независимо от персонального состава двух стран, в своей исторической перспективе отдаляются друг от друга. На самом деле любой из украинских президентов, даже Янукович, двигался в сторону Европы. И это закономерность.

Стоит напомнить, что в 2008 году на саммите НАТО в Бухаресте Владимир Путин в разговоре с Джорджем Бушем-младшим заявил: "Украина – это даже не государство. Часть ее территорий – это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами!", и в случае вступления в НАТО Украина может прекратить существование в своих нынешних границах (источник: Коммерсант").

В свою очередь, украинские элиты не понимали, что безконфликтность в 1991 году – это случайность, и что надо было работать по крайней мере над созданием политической идентичности,вне региональных различий, а не уводить эти различия, которые во всем мире являются поводом для объединения, а не разъединения, в сторону политтехнологий, чем в момент ослабления Украины воспользовалась "братская страна".

Пропаганда России, в значительной степени, строится на стирании украинской идентичности, стравливании разных групп украинского общества между собой, на ментальной близости между жителями восточных регионов Украины и России (когда показывается, что, скажем, особой разницы между Донецком и Ростовом-на-Дону нет) и в то же время непонимании украинскими гражданами современной России, того, что в "Русской весне" нуждаются, прежде всего, русские в самой России.

Поэтому прав был Кучма, когда назвал свою программную книгу "Украина – не Россия". Этот тезис отображает необходимость построения постсоветской идентичности Украины. И в этом смысле евроинтеграция всегда воспринималась не столько как цель, сколько как процесс. Как долгосрочная гарантия независимости Украины.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...