17 березня 2026, 12:12

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові. Він уточнив, що Москва та Пекін надають зараз Тегерану допомогу різними способами, у тому числі у вигляді "військової співпраці".

Ну, що ж, як би не розмивався "вододіл" між автократіями і демократіями (частково – через підхід чинної американської адміністрації, відмінний від його попередників, коли, вважається, що прямо навпаки – треба вести діалог з автократіями; частково – через проблеми, що накопичилися в західних демократіях, розслаблених десятиліттями мирного процвітання і повільно реагуючих на характер нових викликів), межа цього "вододілу" має свої межі.

У природі є таке явище, як галоклін. Кордон між океанами, морями, річками, коли води різної солоності, щільності, температури не поєднуються, утворюючи певний бар'єр. Води, звичайно, поєднуються, але повільно і лише частково розбавляючи "текстури", при цьому візуально цей бар'єр (хто бачив фото) чітко видимий, навіть за кольором.

Так і зараз, користуючись порівнянням як пінцетом для схоплювання суті, можна побачити певний "галоклін" – між демократіями та агресивними автократіями.

Після зламу світопорядку (першим чоботом якого стала війна РФ проти України), коли зловмисність маскується під чесноту, а гібридність трактувань розмиває будь-яке писане право, фактор сили став домінуючим. Насамперед, військової сили/військового ресурсу (ядерної зброї у тому числі). Агресивні автократії повністю пішли у логіку шантажу та погроз. Демократії, у свою чергу, виявилися у реаліях (і це вже зрозуміло), коли протистояти силі шантажу може лише сила протидії.

У таких реаліях ключове, що відрізняє носіїв сили – це задачі, мотивація та кінцева мета. Одним словом, руйнація проти творення.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Деідіотизація РФ

З обережно хорошого. Потихеньку, бачимо, як змінюється рамка переговорного процесу. Хоч росіяни знову виставили Мединського як керівника російської переговорної групи, який асоціюється виключно з пропагандистською і водночас імітаційно-переговорною позицією РФ, все ж, сам перелік питань дещо змінився, і не так звані російські "першопричини" тепер домінують на порядку денному...

Не Ялта-2

Кремль просуває тему зустрічі Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа у листопаді. Технічно це, звісно, можливо. На саміті Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва, що відбудеться 18-19 листопада у Китаї...

По той бік ''першопричин''

Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин"...

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...