1 лютого 2015, 21:35

Чего не понимает Кремль?

Кремль не понимает, что евроинтеграция Украины – это не итог временных противоречий между Москвой и Киевом, на уровне личного невосприятия/недопонимания лидеров государств. Это системный конфликт между двумя государствами, которые объективно, независимо от персонального состава двух стран, в своей исторической перспективе отдаляются друг от друга. На самом деле любой из украинских президентов, даже Янукович, двигался в сторону Европы. И это закономерность.

Стоит напомнить, что в 2008 году на саммите НАТО в Бухаресте Владимир Путин в разговоре с Джорджем Бушем-младшим заявил: "Украина – это даже не государство. Часть ее территорий – это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами!", и в случае вступления в НАТО Украина может прекратить существование в своих нынешних границах (источник: Коммерсант").

В свою очередь, украинские элиты не понимали, что безконфликтность в 1991 году – это случайность, и что надо было работать по крайней мере над созданием политической идентичности,вне региональных различий, а не уводить эти различия, которые во всем мире являются поводом для объединения, а не разъединения, в сторону политтехнологий, чем в момент ослабления Украины воспользовалась "братская страна".

Пропаганда России, в значительной степени, строится на стирании украинской идентичности, стравливании разных групп украинского общества между собой, на ментальной близости между жителями восточных регионов Украины и России (когда показывается, что, скажем, особой разницы между Донецком и Ростовом-на-Дону нет) и в то же время непонимании украинскими гражданами современной России, того, что в "Русской весне" нуждаются, прежде всего, русские в самой России.

Поэтому прав был Кучма, когда назвал свою программную книгу "Украина – не Россия". Этот тезис отображает необходимость построения постсоветской идентичности Украины. И в этом смысле евроинтеграция всегда воспринималась не столько как цель, сколько как процесс. Как долгосрочная гарантия независимости Украины.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...